Герб Отвілів — символ, що використовується для представлення сицилійсько-нормандської династії Отвілів, засновників Королівства Сицилія та головних дійових осіб історичних подій південної Італії протягом XI та XII століть. Однак фактичне використання герба домом, заснованим Танкредом, не є ані беззаперечно доведеним припущенням, ані загальноприйнятим. Крім того, не слід забувати, що існує кілька реконструкцій герба, які різні автори пов'язують з родиною Отвілів; хоча блакитний прапор з шаховим перев'язом срібних та червоних кольорів у два ряди плиток виявився найпоширенішим та найприйнятішим зображенням.

Шаховий перев'яз

Походження герба та його значення Походження герба дому Отвілів є невизначеним і дискусійним, оскільки не існує документів або історичних доказів, які б дозволяли з упевненістю датувати його введення, а також його фактичне використання сицилійсько-нормандськими монархами; насправді, за деякими дослідженнями, герб Отвілів був «присвоєний» династії лише в пізніший період. Однак цій тезі протистоять реконструкції деяких істориків, таких як Джованні Антоніо Сумонте, Агостіно Інвегес і Джузеппе Санчетта.

Між 1601 і 1602 роками було опубліковано чотири книги (дві останні — посмертно) оригінального видання «Історії міста та королівства Неаполь» неаполітанського історика Джованні Антоніо Суммонте. У наступні десятиліття і аж до середини наступного століття було здійснено кілька перевидань, а також розширених видань інших авторів, найпоширенішим з яких є видання 1675 року. У своїй монументальній праці Суммонте пише, що Рожер II, перший король Сицилії, «мав своєю емблемою подвійну стрічку, розділену на п'ять частин, тобто п'ять червоних і п'ять срібних, яка спускається з правого боку на лівий хрест-навхрест, розміщену на синьому полі, як це робили всі його нормандські попередники». На думку неаполітанського історика, цей символ означав би «нескорений дух у здобуття панування». «блакитний, з двома рядами червоно-срібних прямокутників у перев'яз»

Подібну, але детальнішу тезу висунув сицилійський історик Агостіно Інвежес у третьому томі своїх «Анналів щасливого міста Палермо, першого престолу, корони короля та глави королівства Сицилія», праці, надрукованій між 1649 і 1651 роками. На думку Інвежеса, який взяв за основу тези Джузеппе Санчетти, Альтавілли прийняли новий герб, відмовившись від герба з двома левами герцогства Нормандія. Монархи мали б створити герб «з двома смугами, або, як каже Санчетта: з двома рядами, шаховими срібною та червоною смугами на синьому полі: як це можна побачити на трьох дуже стародавніх дерев'яних табличках, що висять у Палермському соборі над королівськими порфіровими гробницями короля Роджєро та імператриці Констанци, його дочки […]». «блакитний, зі срібною та червоною шаховою смугою, в два ряди».

Менш зрозумілою, на думку Інвегеса, є ідентифікація архітектора прийняття нового герба. Сицилійський історик висуває гіпотезу про те, що герб був запроваджений за часів Рожера II, у зв'язку з коронацією 1129 року; коли без схвалення Папи Гонорія II Рожер хотів публічно, від зборів знатних осіб, мирян та монахинь, які походили як із Сицилії, так і з її континентальних держав, отримати визнання своєї суверенної влади. Щоб підтвердити свою позицію, Інвегес вдається до складних геральдичних міркувань: «Пояс цього герба є знаком війни та прикрасою солдата; на ньому висить меч або торк: як співав Вергілій. Кольори шахів — срібний і червоний; срібний колір символізує багатство королівства і короля, про що говорив Ордерік. Червоний колір символізує королівську пурпуру, а блакитний колір поля символізує важку працю зброї і тяготи війни. Тому, можливо, король Руджеріо в день своєї коронації в Палермо озброївся стрічкою або поясом, розфарбованим у срібний і червоний кольори на блакитному полі, щоб показати, що титул короля і багатства його Сицилійського королівства він завоював важкою працею війни і доблестю меча, як свідчить абат Телезіно […].»

(Агостіно Інвегес, «Аннали щасливого міста Палермо», т. III)

Аналіз герба

Суммонте інтерпретує та пояснює герб Альтавілли, надаючи значення герба в цілому, що розуміється як результат зіставлення трьох емалей, що його характеризують: таким чином, знаки розрізнення династії, «складені з двох основних кольорів та срібного металу, означають не що інше, як непереможний дух у здобуття панування». І навпаки, аналіз герба, представлений Інвежесом, «розбиває» герб на частини, розглядаючи окремо геральдичний елемент та окремі емалі на ньому та полі.

Здається очевидним, що його спостереження не можуть ігнорувати гербову фігуру, яка характеризує герб, тобто перев'яз: останній, пише сицилійський історик, «є військовою емблемою та прикрасою солдата». Фактично, як повідомляє Марко Антоніо Джинанні, інтелектуал та геральдист, автор книги L'arte del blasone dichiarata per alfabeto («Мистецтво гербування, проголошене алфавітом»), «перев'з символізує бальтео, тобто підвіску меча, і є знаком військових почестей та гідності». У своїй «Геральдично-лицарській енциклопедії» геральдист і генеалог Гоффредо ді Кроллаланца підтримує інтерпретацію Джинанні та, з прямим посиланням на постать «давніх лицарів», підкреслює, що перев'яз «був розміщений геральдикою серед почесних фігур як знак військових почестей та гідності» (додаючи, по-друге, що перев'з також міг представляти шарф, який носили через плече у військовому контексті). Посилання на здібності воїнів та полководців Отвілів не обмежується лише загоном як таким, а поширюється і на його шахову форму. Кроллаланца повідомляє, що шахівниця, одна з «найблагородніших і найдавніших фігур герба», тісно пов'язана з грою в шахи та стратегією: вона, подібно до шахівниці, представляє поле бою, а також армію, вишиковану в боєвому порядку, тому ним прикрашають себе ті, хто продемонстрував свою цінність у війні, тобто свої здібності військових стратегів. ННа думку Кроллаланца, введення шахового поля в геральдику, швидше за все, має готиське або нормандське походження, оскільки, як повідомляє автор «Геральдично-лицарської енциклопедії», саме нормани ввели шахові прапори в Нормандії, Англії, Апулії та Сицилії.

Щодо емалей, Інвегес надає їм дуже специфічних значень. Перш за все, сицилійський історик пов'язує срібло з багатством королівства. Безумовно, як метал, срібло є, після золота, «найціннішим кольором герба». Однак ця тинктура, як повідомляє Кроллаланца, символізує множинність понять та чеснот, таких як: здібності, милосердя, віра, поміркованість, чесність, правда та чистота; але вона також є символом гідності та благородства. Червоний, з іншого боку, продовжує Інвегес, представляє королівський пурпур: не випадково, що ця емаль загалом вважається «найблагороднішим кольором герба». Щодо її символіки, то червоний, окрім того, що відноситься до ідеї благородства, інстинктивно відноситься до крові та, точніше, до пролиття крові в битві. Тому з ним пов'язані поняття, пов'язані з війною та боєм, такі як мужність, зухвалість, панування, а також бажання помсти, жорстокість та гнів. Серед чеснот, які можна приписати червоному кольору, ми знаходимо стійкість, великодушність та справедливість. Нарешті, звертаючись до синього кольору поля, Інвеж вважає, що він символізує «втому від зброї та тягот війни». Доречно припустити, що у французькій геральдиці синій колір «вважається найблагороднішою та найціннішою емаллю, подібною до тієї, що з'являється на щиті королівського дому, настільки, що його ставлять вище за саме золото, хоча вона не виготовлене з металу». Символізм, пов'язаний з цим кольором, широкий: з ним пов'язані поняття вірності та відданості, тоді як воїни, пише Кроллаланца, «хотіли використовувати його для вираження пильності, стійкості, сталості, любові до країни, перемоги та слави».

Варіанти Можна визначити деякі альтернативні версії герба Дому Отвілів, які, якщо вони не є очевидним результатом неправильних зображень або гербів, мають невизначену атрибуцію, а також не дозволяють чітко інтерпретувати зміни, що відбулися. Варто згадати, наприклад, варіант герба, який відрізняється від оригінальної емблеми, представляючи в шахівниці не два, а три ряди квадратів.

Приклад неправильного зображення, однак, можна знайти у вже цитованій «Історії міста та королівства Неаполя» Суммонте, де біля основи таблиць із зображенням Рожера II та інших нормандських суверенів відтворено герб у вигляді шахового пояса, а не перев'язу, описаного Суммонте. Сам Інвегес, хоча й прямо підкреслює помилку, присутню в цих таблицях Historia, коли висуває гіпотезу про те, що герб був прийнятий Рожером II, посилається на стрічку або пов'язку. До речі, цікаво відзначити, як блакитний прапор із червоно-срібною картатою смугою пов'язаний з гіпотезою, яка є настільки ж навідною, наскільки й позбавлена вагомих доказів: ця теорія стверджує, що цей герб був гербом Дому Дренгот Кваррел, пояснюючи його надзвичайну схожість з гербом Отвілів зв'язками, що виникли з низки шлюбних союзів між двома родинами нормандського походження.

Неправильне зображення герба, навпаки, можна знайти в Санчетті: вже було зазначено, що в описі, наданому останнім, йдеться не про смугу (почесний шматок, який на щиті спускається по діагоналі зправа наліво), а про смугу (почесний шматок, який на щиті спускається по діагоналі зліва направо).

Серед альтернативних зображень герба також існує версія герба з інверсією кольорів, де поле стає червоним, а шахова смуга — срібною та блакитною. Герб такого типу описаний французьким геральдистом Андре Фавеном у своїй праці «Театр почесного ордена та лицарства», опублікованій у 1620 році. Фактично, Фавен зображує «Герб» Отвілів так: «червоний із перев'яззю, шахово поділеною на срібло та блакить у два ряди»

уточнюючи, що це буде premieres Armes de Scicile (перший герб Сіцілії), таким чином опосередковано приписуючи Отвілям першість у запровадженні геральдики на Сицилії. Такий самий герб також згадується у виданні «Генеалогічна історія Дому Франції» 1628 року французькими істориками Сковолем II де Сент-Мартом та Луї де Сент-Мартом: цей знак позначено в покажчику гербів, доданому до першого тому праці, як герб давньої Сицилії та як герб Сицилії-Отвіль. Нарешті, емблема проілюстрована математиком і картографом, також французом, Оронсом Фіне, у томі Giuoco d'armi dei sovrani e stati d'Europa («Гра гербів суверенів та держав Європи»), навчальній грі, опублікованій 1681 року.

Герб, що приписується Роберту Гіскару в «Promptuaire armorial et general divisé en quatre parties» («Промптуаирний гербовий та загальний поділ на чотири сторони»), роботі XVII століття, підписаній французьким ілюмінатором Жаном Буасо, також червоний. Порівняно з емблемою, зображеною Фавіном, цей герб, пов'язаний з сувереном герцогства Апулія та Калабрія, відрізняється однією з емалей смуги, оскільки, хоча метал залишається срібним, колір чорний.

Ще одну незвичайну реконструкцію герба можна знайти в Regum Neapolitanorum vitae et effigies, томі латиною, надрукованому в 1605 році: деякі з ілюстрацій, що супроводжують видання, зображують герб, що приписується родині Отвілів, що характеризується не однією, а двома картатими смугами. Це зображення з подвійною смугою також можна знайти в Großes Wappenbuch, гербнику, складеному з 1583 року в південній Німеччині: на червоному полі дві шахові смуги, кожна з двох рядів, блакитного та срібного кольорів.

Цікавий варіант герба Отвілів, нарешті, відтворено всередині комплексу Святої Трійці Венозської. Герб вставлено в мальовничу декорацію, що датується XVI століттям, створену на вершині аркозолю гробниці Отвілів, похоронного ковчега, де поховані Вільгельм Залізнорукий, Дрого Отвільський, Онфруа Отвільський та Роберт Гвіскар. Герб, розділений золотим та червоним кольорами, з шаховим перев'язом з двох рядів блакитного та срібного кольорів, підтримується двома путті, які, у свою чергу, оточені двома щитами з восьмикутним хрестом Мальтійського ордену.

Приписаний герб