Київська монорейка — закрита монорейкова система, що існувала з 1967 по 1972 рік, на території ВДНГ УРСР в місті Київ. Система являла собою замкнуте кільце довжиною 525 метрів, розміщене на легкій естакаді висотою від 6 до 9 метрів. Київська монорейка вважається першою в світі монорейковою системою побудованою з використанням лінійних електродвигунів.

Загальний опис Траса була виконана замкнутим кільцем, довжиною 525 метрів, з радіусами поворотів 50 метрів. Розміщувалася вона на легкій естакаді висотою від 6 до 9 метрів. Трасою курсували невеличкі вагончики які здатні були перевозити спочатку 4, а згодом 8 пасажирів. Максимальна швидкість руху досягала 52 км/год. Як тягові двигуни було використано два лінійних асинхронних електродвигуна потужністю 5 кВт кожен.

Історія Створення Починаючи з 1963 року, група науковців Київського політехнічного інституту, Шаповаленко О., Биков К., Вишнікін А. під керівництвом Ребров С., почали роботи з дослідження електроприводів з лінійними двигунами. У перших дослідах, статор виконаний із шихтованої сталі жорстко кріпився до корпусу вагону. При цьому зазор між статором і реактивною рейкою доводилося робити великим, щоб при поперечних коливаннях вагона чи на поворотах вони не зіткнулися між собою. Такий двигун виходив занадто важким та енергоємним. Тоді було прийнято рішення додати в конструкцію обгумовані колеса, завдяки яким статор спирався на рейку і слідував вздовж неї, а тягове зусилля передавалося на корпус вагона, через гнучкий зв'язок.

Згодом до робіт по цій темі долучились співробітники Київського заводу електротранспорту. Спільними зусиллями, 1966 року було створено вагон розрахований на 6 пасажирів і 1 керманича, оснащений двома лінійними асинхронними двигунами потужністю 5 кВт кожен. Це дозволило отримати від уряду УРСР фінансування на будівництво експериментальної монорейкової траси, для демонстрації і практичного відпрацювання технологій. Будівництво було завершено вже в 1967 році. Ця траса вважається першою в світі монорейковою системою з лінійним електроприводом.

Плани розвитку 1966 року НДІ «Промтраспроєкт» розробив проєкт монорейкової дороги, довжиною 1,8 км, на висоті від 6 до 11 метрів над землею. Дорога мала поєднати станцію метро Гідропарк з мостом Патона. Планувалося що даною дорогою буде курсувати вагон розрахований на 120 пасажирів, загальною масою до 20 тон. Швидкість руху вагону планувалася до 120 км/год. 1970 року було створено ще один проєкт дороги, довжиною 3,5 кілометра від Березняків до Гідропарку. Проте жоден з цих проєктів так і не було реалізовано.

Паралельно з цим на базі кафедри електричних машин електроенергетичного факультету Київського політехнічного інституту, проводилися роботи по створенню електромагнітного підвісу, які були успішно завершені і 1981 року було реалізовано робочий макет, масою 2,5 тони, що повністю утримувався на регульованому електромагнітному підвісі. На жаль на час створення робочих макетів магнітного підвісу, держава згорнула фінансування всіх проєктів створення монорейкового транспорту.

У культурі 1970 року вийшов в світ комендійний фільм «Сміхонічні пригоди Тарапуньки і Штепселя», в якому присутні декілька епізодів відзнятих на київській монорейковій дорозі. Це єдине відео де можна побачити київську монорейку в дії.

Див. також Капвей

Примітки

Джерела