П'єр де Нолак (; нар. 15 грудня 1859 року в Амбері — пом. 31 січня 1936 року в Парижі) — французький прозаїк, поет, історик, мистецтвознавець, філолог-романіст, літературознавець.

Біографія П'єр Жиро де Нолак народився в старовинній буржуазній родині, що походила з історичного регіону Веле на південному сході від Центрального масивуPierre-Marie Dioudonnat, Le Simili-Nobiliaire-Français, ed. Sedopols, 2012, p.360.. Після навчання в Пюї-ан-Веле, Родезі та Клермон-Феррані, П'єр де Нолак у 1880 році переїжджає до Парижа, щоб підготуватися до здобуття ступеня бакалавра гуманітарних наук у Сорбонні та Практичній школі вищих досліджень, де пізніше він стане директором з навчання. У 1882 році він став членом Французької школи Риму з 1882 по 1885 рік, де займався, зокрема, дослідженням італійського гуманізму XVI століття. З 1886 року він викладав у Практичній школі вищих досліджень. З 1887 року працював у музеї Версальського палацу, а з 1892 по 1920 рік — куратором. У 1892 році він здобув звання професора, захистивши дві дисертації «Петрарк і гуманізм» (Париж 1892, 2 томи, 1907, 1965) та *De Patrum et medii aevi scriptorum codicibus in *Bibliotheca Petrarcae olim collectis" (З кодексів отців церкви та середньовічних письменників, зібраних у бібліотеці Петрарки) (Париж 1892). У 1922 році він був обраний членом Французької академії.

Нолак редагував видавничу серію Littéque littéraire de la Renaissance (1898—1908) разом з Леоном Доресом. Видання серії публікувалися у видавництві Оноре Шампйон.

Нолак був командором Ордена Почесного легіону.

Інші праці

Історія La Reine Marie-Antoinette, Paris 1890 und öfter (разом з Angelo Solerti) Il viaggio in Italia di Enrico III, re di Francia, Turin 1890 La Dauphine Marie-Antoinette, Paris 1896, 1898 (englisch London 1897) Louis XV et Marie Leszczynska, Paris 1900, 1928 Louis XV et Madame de Pompadour, Paris 1903, 1928 Madame de Pompadour et la politique, Paris 1928 Autour de la reine, Paris 1929 Pages auvergnates, Paris 1931 Marie-Antoinette à Versailles, Paris 1932 Louis XV à Versailles, Paris 1934

Історія мистецтва

Версаль Le Château de Versailles au temps de Marie-Antoinette 1770—1789, Versailles 1889 (разом з André Pératé) Le musée national de Versailles. Description du château et des collections, Paris 1896 Le château de Versailles sous Louis XV. Recherches sur l'histoire de la Cour et sur les travaux des bâtiments du roi, Paris 1898 La Création de Versailles, Paris 1901 Versailles et Trianon, Paris 1909 Histoire du château de Versailles. Versailles sous Louis XIV, 2 Bde., Paris 1911 Les jardins de Versailles, Paris 1913, 1924 Le Trianon de Marie-Antoinette, Paris 1914 Versailles au XVIIIe siècle, Paris 1918 Versailles inconnu, Paris 1925 L'Art à Versailles, Paris 1930

Монографії художників Jean-Marc Nattier. Peintre de la cour de Louis XV, Paris 1905 Jean-Honoré Fragonard 1732—1806, Paris 1906 François Boucher. Premier peintre du Roi 1703—1770, Paris 1907 Madame Vigée Le Brun. Peintre de la reine Marie-Antoinette 1755—1842, Paris 1908 Hubert Robert 1733—1808, Paris 1910 La Vie et l’œuvre de Maurice Quentin de Latour, Paris 1930

Історія мистецтва Le Virgile du Vatican et ses peintures, Paris 1897 Peintres français en Italie, Paris 1934 Portraits du XVIIIe siècle. La Douceur de vivre, Paris 1935

Романістика (Ред.) Lettres de Joachim Du Bellay, Paris 1883, Genf 1974 Les Collections d'antiquités de Fulvio Orsini, Rom 1884 La bibliothèque de Fulvio Orsini. Contributions à l'histoire des collections d'Italie et à l'étude de la Renaissance, Paris 1887, Genf 1976 Les Correspondants d'Alde Manuce. Matériaux nouveaux d'histoire littéraire (1483—1514), Rom 1888 Érasme en Italie. Etude sur un épisode de la Renaissance, Paris 1888, 1898, Sala Bolognese 1988 Piero Vettori et Carlo Sigonio. Correspondance avec Fulvio Orsini, Rom 1889, 1899 Le De viris illustribus de Pétrarque, Paris 1890 Petrarch and the Ancient World, Boston 1907 Le dernier amour de Ronsard, Paris 1914 Ronsard et l'Humanisme, Paris 1921 (Mitarbeiter) Histoire de la littérature française illustrée, hrsg. von Joseph Bédier und Paul Hazard, 2 Bde., Paris 1923—1924 (Ред.) Poésies choisies de Ronsard, Paris 1924 Érasme et l'Italie, Paris 1925 La Vie amoureuse de Pierre Ronsard, Paris 1926

Поезія і проза Paysages d'Auvergne, Paris 1888 Paysages de France et d'Italie, Paris 1894 Poèmes de France et d'Italie, Paris 1904, 1923, 1925 Souvenirs d'un vieux romain, Paris 1922, 1930 Le Testament d'un Latin, Paris 1928 Contes philosophiques, Paris 1932 Le Rameau d'or, Paris 1933 Le Stanze dell' inverno, ed altre liriche, пер. Lionello Fiumi, Bari 1938

Примітки

Література Pierre de Bouchaud, Pierre de Nolhac et ses travaux. Essai de contribution aux publications de la Société d'études italiennes, Paris 1896 Maurice Levaillant, Pierre de Nolhac, Paris 1928 Henri Bédarida, Pierre de Nolhac, in: Revue des études italiennes 1936 Pierre de Nolhac, La Résurrection de Versailles. Souvenirs d'un conservateur 1887—1920, Paris 1937; hrsg. von Christophe Pincemaille, Paris 2002 (italienisch: Cortona 2007) Pierre de Nolhac, Carnet inédit, 20 novembre 1891-28 octobre 1893, hrsg. von Gino Zucchelli, Bologna 1969—1970 Gino Zucchelli, Pierre de Nolhac et l'Italie. Contribution à l'histoire intellectuelle et morale de l'humaniste et du poète, Saigon 1971 (Thèse Paris 1970) Carteggio Nolhac-Novati. Un'amicizia petrarchesca, hrsg. von Alberto Brambilla, Padua 1988 (Briefwechsel mit Francesco Novati) Clara Allasia, Avec la meilleure fidelité de mon cœur. Lettere del civis aretinus Pierre de Nolhac a Vittorio Cian, in: Studi francesi 158, 2009, S. 280—297 Claire Salvy, Pierre de Nolhac 1859—1936, Polignac 2009

Посилання

Zum Buch von Claire Salvy über Nolhac