Битва під Оликою — бойові дії польського 65-го полку піхоти полковника Францішека Корево з частинами радянської 6-ї кавалерійської дивізії Семена Тимошенка з 1-ї кінної армії Семена Будьонного під час наступу Південно-Західного фронту під час польсько-більшовицької війни.

Загальна ситуація 26 травня в Україні війська радянського Південно-Західного фронту перейшли в наступ, і вже 5 червня три дивізії радянської 1-ї Кінної армії Семена Будьонного остаточно прорвали польський фронт під Самгородком на оборонній ділянці угруповання генерала Яна Савицького. 10 червня польська 3-тя армія генерала Едварда Ридз-Сміглия розпочала відступ з Києва до Коростеня, 16 червня вона досягла Уші, а 22 червня більшість своїх сил мала під Убортю. В останні дні червня окремі оперативні частини Українського фронту, яким уже командував генерал Едвард Ридз-Сміглий, були згруповані таким чином: Українська армія генерала Михайла Омеляновича-Павленка була зосереджена на Дністрі, у напрямку кордону з Румунією, 6-та армія генерала Вацлава Івашкевича-Рудосанського зайняла ділянку фронту Дністер — Хмільник — Любар, новостворена 2-га армія генерала Казимира Рашевського знаходилася на лінії річок Случ та Горинь, а 3-тя армія генерала Едварда Ридз-Сміглия була розгорнута на річці Уборча.

27 червня 1-ша Кінна армія прорвала польську оборону на річці Случ на південь від Звягеля, на ділянці, яку обороняла 1-ша піхотна бригада (резервна). Кіннота Будьонного проникла в проміжок між лівим крилом 6-ї армії та угрупованням генерала Леона Бербецького з 2-ї армії. 28 червня червоні захопили Корець, і 3-тя легіонерська піхотна дивізія відступила за Горинь. 29 червня командування Польсько-українського фронту підготувало план атаки на радянську 1-шу Кінну армію. 1-ша та 3-тя піхотні дивізії легіонів і 6-та піхотна дивізія мали атакувати одночасно. 18-та піхотна дивізія генерала Францішека Крайовського отримала спеціальне завдання. Вона мала наздогнати кінноту Будьонного та вступити з нею в бій. Польський план розгрому 1-шої Кінної армії під Корцем провалився, і 2 липня польська сторона відмовилася від наступальних операцій у цьому районі. 3 липня 1-ша Кінна армія форсувала річку Горинь, і розпочалася кількаденна битва під Рівним, яка завершилася поразкою 2-ї армії генерала Казимира Рашевського. Не вдалося розбити 1-шу Кінну армію або завдати їй таких втрат, які б істотно знизили її бойову цінність.

Битва під Оликою 6-та піхотна дивізія під командуванням генерала Яна Ромера, відступаючи з Рівного, зупинилася в районі Клевані. 10 липня вона отримала наказ продовжити відступ через Деревляни — Олику до Романового Села. Командир дивізії вирішив йти дорогою, що пролягає вздовж залізничної колії. Авангард складався з 11-го уланського полку та 1-го батальйону 65-го піхотного полку. За авангардом йшов штабний батальйон, а за ним, під прикриттям II/65-го піхотного полку, — полковий поїзд постачання. Дивізійна артилерія та дивізійний поїзд постачання йшли під прикриттям III/65-го піхотного полку. Вістря утворювали 10-та та 12-та роти. Праве крило колони захищав польський бронепоїзд. На півдорозі між Клеванем та Оликою колони, що йшли, були обстріляні радянською кінною артилерією. В Олиці шлях польського 65-го піхотного полку був перекритий частинами 6-ї кавалерійської дивізії. Польський командир спочатку оцінив дії радянської кавалерії як марш польського 11-го уланського полку. Лише коли радянські війська розпочали атаку, що здійснювалася під прикриттям власної артилерії, 1/65-й піхотний полк розгорнувся та відкрив вогонь по червоних козаках. Одночасно інші підрозділи 6-ї кавалерійської дивізії атакували артилерію 6-ї піхотної дивізії, яка стояла в маршовій колоні. Серед польських частин почали з'являтися ознаки панікиСимптоми паніки серед польських солдатів вдалося приборкати командиру 12-ї роти, лейтенанту Олександру Франку..

У відбитті радянського нападу були задіяні всі сили і засоби, які мав у своєму розпорядженні командир полку полковник Францішек Корево. Окрім піхоти, воювали солдати технічної роти, штурмової роти та телефонного взводу. Відразу після відбиття радянської атаки I батальйон атакував Олику, увірвався до містечка, захопив його після вуличних боїв, а потім взяв під контроль лінію пагорбів за два кілометри на захід від Олики.

Баланс боїв Захоплення річки Олика 1-м батальйоном 65-го піхотного полку відкрило шлях до відступу рештою підрозділів 6-ї піхотної дивізії. Вони змогли успішно виконати своє завдання та 11 липня захопили Луцьк та західний берег річки Стир. Перемога обійшлася полку великими втратами. Серед загиблих були, зокрема, командир 12-ї роти лейтенант Олександр Франк і взводний Кароль Дзбік. Поранений був лейтенант Ян Звержинський.

Коментарі

Примітки

Бібліографія