Граната системи Новицького (також мала неофіційні назви «п'ятифунтівка» або «граната Новицького») — це ручна висока фугасна граната, що була на озброєнні Російської імперії, українських борців за незалежність та СРСР. Назву "п'ятифунтівка" граната отримала через те, що вага вибухівки складала 5 фунтів.

Історія

Гранату розробив штабс-капітан Новицький до початку Першої світової війни для знищення дротяних огорожі та інших перешкод для піхоти та укріплень. 19 серпня 1914 року креслення, опис та умови виробництва гранати були затверджені технічним комітетом Російської імперіїС. Федосеев. Ручные гранаты русской армии // журнал «Техника и вооружение», № 1, 1993.

1916 року прапорщик Федоров вдосконалив гранату, у її конструкцію було внесено кілька змін, зокрема: збільшений чавунний корпус, залізна трубчаста ручка довжиною 213,5 мм замість дерев'яної, спростив запобіжний механізм (ударник утримувався важелем із кнопкою, зафіксованою чекою). Для перенесення, до ручки прикріпили дротяну дужку. Капсула детонатора була уніфікована з гранатою Рдультовського зразка 1914 р.

Під час громадянської війни були використані основні запаси гранат Новицького, однак, вони використовувались українськими повстанцями (зокрема, у Холодному Яру) та у радянсько-польській війні.

Українські борці за незалежність активно використовували ці гранати у боях проти більшовиків. Український військовий діяч Юрій Горліс-Горський у романі Холодний Яр згадує, як в часи Халодноярської республіки деякі повстанці випадково калічили собі ноги через вибухи гранати Новицького внаслідок неправильно закріпленої рукояткиhttps://volianarodu.org.ua/uk/phocadownload/category/5-holodnyjyar/1-2010-12-10-16-27-22.

У травні 1920 р. 43-й піхотний полк 5-ї піхотної дивізії Червоної армії під командуванням Василя Чуйкова отримав сотню гранат Новицького зі складу, які використовувались у бою проти Новогрудського полку польської армії за 3-5 км на схід від ЛепеляВ. И. Чуйков. От Сталинграда до Берлина. М., Воениздат, 1980. стор. 451—453.

Всього було виготовлено щонайменше 90 тисяч гранат моделі 1914 року та 350 тисяч гранат моделі 1916-го. Серійне виробництво завершилося 1918 року, а залишки запасів використовували до кінця 1920-х років.

Опис

Конструкція й призначення

Корпус: циліндричний, товстостінний, з внутрішньою трубкою для запалу; Заряд: 1,7 кг пироксиліну (M1916); Ручка: 213,5 мм (трубка з отвором для механізму й переносної дужки); Призначена для руйнування проволкових і стаціонарних укріплень.

Тактико-технічні характеристики (варіант M1916)

Вага: 5 фунтів (2,3 кг); Довжина корпусу: 135 мм; Загальна довжина: 349 мм (корпус та  рукоятка).

Модифікації Граната Новицького — перша версія зразка 1914 року Граната Новицького-Федорова — варіант 1916 року.

Див. також

Холодноярська республіка Українська революція (1917—1921) Червона армія

Примітки