Малинська битва — бої групи полковника Юзефа Рибака проти радянських 7-ї та 47-ї стрілецьких дивізій, що відбулися під час Київської операції польсько-радянської війни.

Загальна ситуація 25 квітня розпочався польський наступ в Україні. Три польські армії, згруповані на фронті від Старої Ушиці на Дністрі до Прип'яті, наступали на схід. З радянського боку оборонялися радянська 12-та армія Сергія Меженінова та 14-та армія Ієроніма Уборевича, що складалася з семи стрілецьких дивізій та однієї кавалерійської дивізії.

Польська 3-тя армія маршала Юзефа Пілсудського виділила зі своїх сил оперативну групу генерала Едварда Ридз-Сміглого, яка, завдаючи ударів по обидва боки дороги Звягель — Житомир, просувалася до Києва на 60-кілометровому фронті. Між лівим крилом групи генерала Ридз-Сміглого та Прип'яттю розміщувалися 4-та піхотна дивізія та група полковника Юзефа Рибака. Завданням цих сил було швидко захопити Овруч, Коростень та Малин.

Польський наступальний план передбачав швидке захоплення окремими групами військ трьох важливих комунікаційних вузлів у тилу противника: Житомира, Коростеня та Козятина. Очікувалося, що ці дії дезорганізують тил радянського фронту та завадять противнику вести ефективну оборону.

Битва під Малином Група полковника Юзефа Рибака, що складалася з 7-ї кавалерійської бригади, 1-го та 2-го Підгальських стрілецьких полків і 41-го піхотного полку, отримала наказ захопити залізничні станції Малин і Тетерів, утримувати їх до прибуття 4-ї піхотної дивізії із заходу та разом з нею розгромити радянські 7-му та 47-му стрілецькі дивізії, що відступали з Коростеня.

7-ма кавалерійська бригада генерала Олександра РомановичаЗа дослідженням Карча та Кринського, бригадою командував майор Густав Орліч-Дрешер.. мала захопити залізничні та прилеглі автомобільні мости на річках Ірша та Тетерів і зайняти дорожній вузол Малин. Лише в ніч з 24 на 25 квітня бригада, що складалася з 17-го полку уланів, 1-го полку легкої кавалерії, Татарського кавалерійського полку, 1-ї батареї 7-ї кінно-артилерійської дивізії, 2-ї батареї 1-ї кавалерійської дивізії, завершила зосередження своїх частин. Вранці 25 квітня бригада розпочала наступ. 1-й легкий кавалерійський полк очолив колону. Він забезпечував переправу бригади через Уж, а вночі зосередився в районі Максимовичів, Міхлівщини та Стебліва. Наступного дня вона пройшла через Вовчків — Залишани і близько 15:00 досягла Красилівки. Після двох днів вимушеного маршу піщаними лісовими дорогами, поєднаного з обходом ворожих міст, бригада, із 12-годинним запізненням порівняно із запланованою операцією, досягла Пинязевичів. Тут командири штурмових груп отримали бойові завдання. Один підрозділ під командуванням кавалерійського капітана Людвіка Кмічица-Скшинського мав атакувати станцію Тетерів та міст. Два ескадрони під командуванням кавалерійського капітана Яна Глоговського мали атакувати станцію Малин, а один посилений татарський кавалерійський ескадрон мав зайняти станцію Ірша. Основна колона бригади мала йти на Малин.

Бої за Малин Вранці 27 квітня 17-й уланський полк та II/1-й легкий кавалерійський полк атакували станцію Малин та міст через річку Іршу, повністю заставши ворога зненацька. Біля станції 17-й уланський полк захопив маршируючу радянську артилерійську батарею, потім зайняв місто та разом з батареєю 7-ї кінно-артилерійської дивізії відбив ворожу контратаку. Вони також атакували радянський бронепоїзд, але батарея 7-ї кінно-артилерійської дивізії точним вогнем змусила його відступити. Радість перемоги була величезною; частина уланів обшукала сотні захоплених возів у пошуках здобичі, а розсідланих коней залишили на пагорбі. Тим часом основні сили 7-ї стрілецької дивізії, відступаючи з Коростеня, наближалися до Малина із заходу, а з північного заходу очікувалося прибуття підрозділів 47-ї стрілецької дивізії. О 15:00 ще один радянський бронепоїзд відкрив вогонь по пагорбу, розкидавши коней. Польська кінна артилерійська батарея відкрила вогонь у відповідь. Однак, озброєна італійськими гарматами, вона почала відчувати нестачу боєприпасів. Вона вела вогонь переважно з двох захоплених російських гармат.

У цей час прибув другий поїзд, і розвантажена піхота 7-ї стрілецької дивізії розпочала наступ на Малин. Під час боїв спішені польські кавалерійські ескадрони контратакували. Сутінки перервали бойові дії. Однак радянські війська вирішили на нічну атаку та вдарили вздовж залізничної колії в напрямку станції Малин. Деякі радянські частини обійшли польські позиції та атакували зі сходу. Здивований 3/17-й полк залишив свої позиції. 7-ма батарея ДАК, позбавлена боєприпасів, зробила те саме та відступила до Пинязевичів. Тим часом на станції Малин розгорівся хаотичний бій, невеликі групи солдатів билися серед сотень вагонів, припаркованих на коліях. Офіцери втратили здатність командувати. Зрештою, ворог витіснив поляків зі станції, і частини 7-ї бригади відступили до Пінязевичів, не роблячи жодних спроб повернути станцію.

Бої за станцію Тетерів Підрозділ капітана Людвіка Кмічича-Скшинського, що складався з 1-ї дивізії 1-го легкокавалерійського полку та двох стрільців з 2-ї батареї 1-ї кінно-артилерійської дивізії, отримав завдання атакувати Тетерев. Вранці 27 квітня залізничну колію перед станцією Тетерев було підірвано, і після короткого бою товарний поїзд з боєприпасами, що відступав з Маліна, потрапив до рук легкої кавалерії. Залізничну станцію було захоплено без бою. Щоб запобігти руху радянських бронепоїздів зі сходу, було знищено залізничний міст, ділянки колії та стрілки. Близько 9:00 ранку частини радянської 47-ї стрілецької дивізії підійшли до станції. Спішена легка кавалерія відбила їхню атаку. Близько 16:00 прибув радянський бронепоїзд «Суботник» і зупинився перед пошкодженим мостом. Спроба відремонтувати міст була зірвана вогнем 2/1-го ДАК. Тим часом татарський кавалерійський ескадрон захопив сусідню станцію Ірша. Для зв'язку з Іршою використовувався захоплений вантажний паровоз, озброєний двома важкими кулеметами. Близько 20:00 з Заруддя почали наближатися інші частини 47-го стрілецького полку. Негайна контратака спішених ескадронів, підкріплених взводом 17-го уланського полку, що прибув з Малина, розсіяла війська Червоної Армії. Поляки захопили шість гармат зі набоями.

У ніч з 27 на 28 квітня та протягом більшої частини дня велися бої з невеликими ворожими патрулями, і капітан Кмічиц-Скшинський намагався встановити зв'язок з командиром 7-ї кавалерійської бригади. По обіді татарський кавалерійський ескадрон був змушений відступити зі станції Ірша, і близько 19:00 командир підрозділу, капітан Кмічиц-Скшинський, видав наказ про відступ з Тетерева. Під час нічного маршу кавалеристи в Ірші атакували радянські позиції, захопили дві гармати та змусили відступити бронепоїзд, що стояв на станції. Після цього успіху підрозділ капітана Кмічица-Скшинського, майже повністю залишившись без боєприпасів, відступив до Заруддя. Це дало радянській 7-й стрілецькій дивізії можливість відступити на схід. Однак їй не вдалося цього зробити до прибуття польської піхоти 47-ї стрілецької дивізії. Оточена, вона склала зброю.

Піхотні операції Рано вранці 28 квітня піхота з групи полковника Рибака підійшла до Тетерева та Малина. 9-та рота 2-го Підгальського стрілецького полку атакувала Малин і захопила місто та залізничну станцію. Ар'єргард радянської 7-ї стрілецької дивізії контратакував і відбив станцію. Вступ у бойові дії решти рот III/2-го піхотного полку дозволив відбити місто, але станцію не відбили. Радянські війська спробували евакуювати накопичений там залізничний парк. Лише спільний удар всього 2-го піхотного полку та 1-го батальйону 1-го піхотного полку дозволив полякам витіснити радянські війська зі станції.

У прес-релізах Генерального штабу від 28 та 30 квітня 1920 року повідомлялося:* (28 квітня) «Наступ на Україну продовжує успішно розвиватися. Наші війська в благородній боротьбі переслідують ворога величезними маршами і не дають йому часу зібрати сили. Малин, Коростень, Бердичів, Козятин, Хмільник і Бар зайняті. Здобич у вигляді полонених і військового майна величезна».

* (30 квітня) «На ділянці Козятина було захоплено низку населених пунктів. Переправи через річку Тетерів були захоплені і зайняті нашими військами. Особливо запеклі бої точилися за містечко Малин, в обороні якого брали участь китайські вояки. Містечко було захоплено після тривалої битви, під час якої ми здобули кілька десятків гармат, велику кількість кулеметів і ручної зброї. Наша здобич у залізничному таборі становить близько 100 паровозів і 2900 вагонів».

Баланс боїв Малинсько-Тетеревський наступ завершився частковим успіхом польських військ. Кавалерія не змогла зупинити основні сили радянської 7-ї стрілецької дивізії, яка відступала на схід. Однак 47-ма стрілецька дивізія була зупинена, оточена та змушена здатися. Бойові дії дали багатий бойовий досвід. Виявилося, що найбільшими перевагами кавалерії були її швидкість та легкість маневрування під час операцій. Однак, ізольована та позбавлена піхоти, вона не змогла організувати стійку оборону.

У боях за Малин і Тетерев група полковника Юзефа Рибака втратила близько 120 вбитими та пораненими. Серед інших загинув начальник штабу 7-го піхотного полку капітан Станіслав Вільгельм Радзівілл, а командир 1-го піхотного полку майор Густав Орлич-Дрешер був тяжко поранений. Було захоплено близько 250 полонених, 10 гармат, близько десятка важких кулеметів, 5 автомобілів та близько 400 возів, навантажених продовольством та боєприпасами. Битва під Малином була відзначена написом на прапорі 2-го Підгальського стрілецького полку. За героїзм у бою Срібним хрестом Virtuti Militari були нагороджені, серед інших, лейтенант Тадеуш Мечковський з 17-го полку та сержант Станіслав Завада з 2-го піхотного полку.

Коментарі

Примітки

Бібліографія