Директива про тимчасовий захист (ДТЗ; Директива Ради 2001/55/ЄС) — нормативно-правовий акт Європейської Унії 2001 року, який передбачає негайний тимчасовий захист для з-за меж , призначений для використання у виняткових обставинах, коли звичайна має проблеми з обробкою можливості прийняття «масового напливу» біженців. Вона була запроваджена після югославських воєн під час розпаду Югославії, але не використовувалася до 2022 року. У разі застосування вона вимагає від держав-членів ЄУ приймати біженців, розподілених на основі їхньої здатності їх прийняти, дотримуючись принципу солідарності та «балансу зусиль» між державами-членами.

3 березня 2022 року, у відповідь на міграційну кризу внаслідок російсько-української війни, спричинену російським вторгненням в Україну у 2022 році, міністри держав-членів Європейської Унії одноголосно погодилися вперше в історії застосувати Директиву про тимчасовий захист шляхом ухвалення Імплементаційного рішення Ради (ЄУ) 2022/382, що встановлює наявність масового напливу переміщених осіб з України у розумінні статті 5 Директиви 2001/55/ЄС та запроваджує тимчасовий захист.

Історія З набранням чинности Амстердамського договору 1 травня 1999 року Європейська Унія отримала повноваження законодавчо видавати рішення у сферах міграційної та притулкової політики. На засіданні Європейської ради, що відбулося в Тампере в жовтні 1999 року, було запропоновано кілька нормативно-правових актів, що запровадили (CEAS). Разом з іншими актами, Директива про тимчасовий захист була прийнята у 2001 році після югославських воєн . Директива діє з 7 серпня 2001 року, але не застосовувалася до 2022 року.

Деталі Директива про тимчасовий захист має на меті гармонізувати політику Європейської Унії щодо та посилити солідарність і співпрацю між державами-членами під час кризи біженців. У директиві обговорюються процедури ініціювання та припинення тимчасового захисту, права осіб, які перебувають під тимчасовим захистом, та спеціальні положення для певних категорій осіб (ті, хто пережив травму, неповнолітні без супроводу та потенційні загрози безпеці).

Тимчасовий захист, який відрізняється від притулку, може тривати лише до трьох років залежно від обставин. Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, можуть отримати дозвіл на проживання без складної бюрократії, яка зазвичай пов'язана з пошуком притулку. Їм дозволено працювати та отримувати соціальне забезпечення, а також вони мають право на захист по всій ЄУ. Діти повинні мати доступ до освіти так само, як і резиденти ЄУ.

Щоб застосувати директиву, Європейська комісія повинна спочатку подати пропозицію державам-членам, і кваліфікована більшість Ради Європейської Унії (зазвичай щонайменше 55% держав-членів ЄУ, що представляють щонайменше 65% загального населення Унії) повинні проголосувати «за». Директива призначена для застосування у разі «масового напливу» біженців; визначення «масового напливу» було навмисно залишено розпливчастим і має визначатися в кожному конкретному випадку, щоб забезпечити гнучкість у її застосуванні.

У разі застосування директива зобов'язує всі держави-члени (крім Данії, яка має право на неучасть) приймати біженців, видавати дозволи на проживання, мінімізувати бюрократію та вживати інших заходів для допомоги переміщеним особам. Біженців розподіляють між державами-членами на добровільній основі, виходячи з можливостей держав-членів їх прийняти.

Спочатку директива не застосовувалася до Ірландії через положення про відмову, але 11 квітня 2003 року уряд Ірландії заявив про своє бажання приєднатися, що було прийнято Європейською комісією. Однак станом на 2016 рік уряд Ірландії не транспонував директиву.

Міграційна криза 2022 року

У березні 2022 року Рада Європейської Унії вперше у своїй історії застосувала Директиву про тимчасовий захист у відповідь на міграційну кризу, спричинену широкомасштабним російським вторгненням в Україну під час російсько-української війни. Європейська комісія запропонувала застосувати директиву 2 березня 2022 року, а міністри ЄУ одноголосно погодилися застосувати її 3 березня. Рішення було одноголосним, незважаючи на те, що угорський міністр висловив свою незгоду за кілька годин до рішення. Рада офіційно активувала директиву 4 березня 2022 року.

Європейська комісія опублікувала рекомендації щодо того, як держави-члени повинні впроваджувати директиву з огляду на кризу, а окремі держави-члени оголосили конкретні вимоги щодо того, як біженці можуть подавати заявки на отримання статусу захисту. Повідомлялося, що директива поширюватиметься на «негромадян України та осіб без громадянства, які легально проживають в Україні», якщо вони не можуть повернутися до своїх держав. Хоча Данія не зобов'язана дотримуватися ДТЗ, влада Данії оголосила про аналогічний «Спеціальний закон про статус» для українських біженців.

Юридичний блог назвав дивовижним одностайне рішення Ради, вказавши на те, що Угорщина та Польща виступали проти заходів щодо розподілу тягаря під час кризи біженців 2015 року. Lawfare зазначив, що підтримка цими країнами застосування ДТЗ у 2022 році, ймовірно, була зумовлена «народними симпатіями до українців та привидом подальшої експансії Росії на захід».

Інші пропозиції щодо використання або скасування Можливе використання директиви час від часу обговорювалося з моменту її прийняття.

У 2011 році ЄУ прийняла понад 300 000 біженців, частково через Першу громадянську війну в Лівії. Уряди Італії та Мальти виступали за використання Директиви про тимчасовий захист, а Європейська комісія обговорювала її застосування для вирішення напруженості між Італією та Францією через їхню різну політику щодо біженців. Однак директива не була застосована, частково через опір уряду Німеччини.

Під час європейської кризи біженців 2015 року УВКБ ООН, деякі члени Європейського парламенту та активісти закликали до застосування цієї директиви.

Посадовець ЄУ із питань зовнішньої політики Жозеп Боррель обговорив можливість застосування директиви у 2021 році для допомоги афганським біженцям після виведення військ США з Афганістану.

Директива обговорювалася в контексті , але вважається, що вона, ймовірно, не буде застосовною через поступовий характер зміни клімату.

Можливість скасування У 2020 році у запропонованому регламенті зазначалося, що Директива про тимчасовий захист «більше не відповідає сучасним реаліям держав-членів» і має бути скасована.

Джон Ку, викладач права ЄУ у , стверджував, що директива не вигідна ні державам-членам ЄУ, ні самим біженцям, і що її механізми містять проблеми.

Див. також

Тимчасова захисна віза – австралійський аналог Статус тимчасового захисту – аналог у Сполучених Штатах

Кваліфікаційна директива

Примітки

Джерела

Посилання

Директива про тимчасовий захист на EUR-Lex Імплементаційне рішення Ради (ЄУ) 2022/382 від 4 березня 2022 року, що встановлює наявність масового напливу переміщених осіб з України у розумінні статті 5 Директиви 2001/55/ЄС та запроваджує тимчасовий захист на EUR-Lex