без супроводу (іноді «дитина без супроводу» або «дитина, розлучена з родиною») – дитина без присутності .
Комітет ООН з прав дитини визначає неповнолітніх без супроводу та дітей без супроводу як тих, «хто був розлучений з обома батьками та іншими родичами і про кого не піклується доросла особа, яка за законом або звичаєм відповідає за це». Комітет визначає розлучених дітей як тих, «хто був розлучений з обома батьками або з їхнім попереднім законним чи звичаєвим основним опікуном, але не обов’язково з іншими родичами. Тому до них можуть належати діти, яких супроводжують інші дорослі члени сім’ї».Committee on the Rights of the Child, General Comment No.6 (2005), par. 7 and 8Кількість неповнолітніх без супроводу різко зросла з 16 067 до 68 541 протягом 2011–2014 років.
Імміграційне право У імміграційному праві неповнолітні без супроводу, також відомі як розлучені діти,Unaccompanied minors Assisted Voluntary Return and Reintegration - International Organization for Migration Brussels зазвичай визначаються як іноземні громадяни або особи без громадянства віком до 18 років, які прибувають на територію держави без супроводу відповідальної дорослої особи та доти, доки вони не перебувають під фактичною опікою такої особи. Це включає неповнолітніх, які залишилися без супроводу після в'їзду на територію держави. У кількох країнах діють процедури, що не стосуються надання притулку, для розгляду справ неповнолітніх без супроводу.
Права неповнолітніх без супроводу
Догляд та підтримка молоді Діти без супроводу, які пережили складний досвід, часто продовжують потребувати підтримки після досягнення 18 років, коли вони можуть втратити право на певну підтримку, зокрема:Council of Europe Parliamentary Assembly, Migrant Children: What rights at 18?, Resolution 1996 (2014).United Nations High Commissioner for Human Rights and Council of Europe, Unaccompanied and Separated Asylum-Seeking and Refugee Children Turning Eighteen, What to celebrate?, 2014.
право на проживання у спеціальному будинку або у прийомній сім'ї, соціальні, економічні та освітні права, що стосуються дитини, особу можуть затримати, якщо її імміграційний статус не було врегульовано або якщо їй наказано залишити країну.
У деяких європейських країнах молодим людям, які вийшли з-під опіки, пропонується підтримка після її завершення до 21 або 25 років, зокрема дітям-шукачам притулку без супроводу, яким виповнилося 18 років. Деякі країни продовжують перебування молодої людини в приймальних будинках для дітей, доки не буде знайдено відповідне житло.United Nations High Commissioner for Human Rights and Council of Europe, Unaccompanied and Separated Asylum-Seeking and Refugee Children Turning Eighteen, What to celebrate?, 2014.
Возз'єднання сім'ї в країні призначення
є ключовим компонентом довгострокового рішення для дитини без супроводу, якщо це відповідає найкращим інтересам дитини.Convention on the Rights of the Child Articles 3 and 9 Возз'єднання сім'ї може відбутися в країні призначення або походження, або в третій країні. Соціальні працівники та посадові особи повинні інформувати дітей без супроводу про можливості та процедури возз'єднання сім'ї. Дитина повинна мати доступ до підтримки під час подання заяви на возз'єднання сім'ї.CRC General Comment No. 6 (2005), par. 81-83.Swiss Foundation of the International Social Service, Separated Children Handbook, From identification to the search for a durable solution, A practical guide for professionals, 2015, p. 110.У рамках визначення найкращих інтересів, соціальні працівники та посадові особи оцінюють, чи відповідає возз'єднання сім'ї найкращим інтересам дитини. Підготовка до возз'єднання сім'ї та моніторинг цього процесу запобігають та зменшують емоційний стрес для дитини. Коли возз'єднання сім'ї означатиме ризики для дитини, розглядаються альтернативні варіанти догляду та оцінюються найкращі інтереси дитини щодо підтримки сімейних стосунків та активних контактів.CRC General Comment No. 6 (2005), par. 81-83.Swiss Foundation of the International Social Service, Separated Children Handbook, From identification to the search for a durable solution, A practical guide for professionals, 2015, p. 110.
Права дитини на життя, виживання та безпеку переважають інтереси дитини щодо возз'єднання з родиною в країні походження. Возз'єднання сім'ї не може відбутися в країні походження дитини, якщо імміграційні органи країни призначення надають дитині міжнародний захист. У цих випадках діти мають право на возз'єднання сім'ї в країні призначення або третій країні. Навіть коли заяву дитини про міжнародний захист відхилено, побоювання щодо її безпеки все ще можуть перешкоджати поверненню до країни походження для возз'єднання сім'ї. Це може бути пов'язано з високим рівнем загального насильства, яке становить ризик для дитини.CRC General Comment No. 6 (2005), par. 81-83.Swiss Foundation of the International Social Service, Separated Children Handbook, From identification to the search for a durable solution, A practical guide for professionals, 2015, p. 110.
Право на консульську допомогу Діти, які перебувають за межами країни свого проживання, мають право на допомогу з боку посольств та консульських установ, що представляють їхню країну. Консульські співробітники можуть відігравати важливу роль у підтримці та допомозі дітям за кордоном, встановленні контактів підтримки та направленні, а також у мобілізації допомоги. Консульські співробітники можуть звертатися до центральних органів влади або національних контактних пунктів для отримання технічної консультації у справах, що стосуються дітей. Згідно з Віденською конвенцією про консульські зносини Організації Об'єднаних Націй 1963 року, консульські функції включають допомогу та сприяння громадянам держави, що акредитує. Це може включати заходи щодо захисту інтересів дітей, які є громадянами держави, що акредитує, в межах, встановлених законами та правилами держави, що приймає, зокрема, коли необхідно призначити опікуна.Vienna Convention on Consular Relations Article 5e and h Органи влади країни призначення повинні негайно повідомити компетентну консульську установу, коли розглядається питання про призначення опікуна для дитини. Застосовуються закони та правила держави, що приймає, щодо призначення опікуна, і обмін інформацією з відповідними консульськими установами на них не впливає.Vienna Convention on Consular Relations Article 37b
Переселення
Переселення та інтеграція в третій країні Коли процес визначення найкращих інтересів дитини робить висновок про відсутність довгострокового рішення для дитини в країні призначення або походження, оцінюється можливість переселення до третьої країни. Переселення може бути варіантом, якщо воно забезпечує безпечне возз'єднання сім'ї в країні переселення або коли воно захищає дитину від видворення, переслідування чи інших серйозних порушень прав людини в країні призначення. Це може бути випадок, коли дитину, яка стала жертвою торгівлі людьми, необхідно захистити від помсти або повторного вербування торговцями людьми. Якщо це не становить жодних ризиків для дитини, батьків дитини необхідно поінформувати, проконсультувати та вислухати в процесі оцінки та переселення.
Перш ніж прийняти рішення про переселення, у процесі визначення найкращих інтересів дитини враховується наступне, з посиланням на статті Конвенції ООН про права дитини:
Тривалість правових або інших перешкод для повернення дитини до її рідної країни; Вік дитини, стать/гендер, емоційний стан, освіта та сімейне походження; Право дитини зберігати свою особистість, включаючи громадянство та ім'я (стаття 8); Безперервність у вихованні та піклуванні про дитину, зокрема з урахуванням етнічного, релігійного, культурного та мовного походження дитини (стаття 20); Право дитини на збереження своїх сімейних зв'язків (стаття 8) та пов'язані з цим короткострокові, середньострокові та довгострокові можливості возз'єднання сім'ї як у країні походження, так і в країні перебування або в країні переселення.CRC General Comment No 6 (2005) par 93
Коли розглядається питання переселення з метою возз'єднання сім'ї, дитина та член сім'ї, який перебуває в третій країні, повинні дати згоду та бажати возз'єднання. Органи опіки та захисту дітей або соціальних служб у країні переселення проводять оцінку та забезпечують надання послуг і моніторинг після переселення.United Nations High Commissioner for Refugees, UNHCR Guidelines on Formal Determination of the Best Interests of the Child, 2006, pp. 34-35.Separated Children in Europe Programme, Statement of Good Practice, 4th Revised Edition, Save the Children, UNHCR, UNICEF, 2009, Chapter D.13.
Коли переселення розглядається з інших причин, оцінки враховують, чи може переселення створювати будь-які перешкоди для пошуку сім'ї, возз'єднання сім'ї або підтримки сімейних зв'язків і контактів, включаючи відстань між місцем переселення та сім'єю дитини та існуючі можливості комунікації.United Nations High Commissioner for Refugees, UNHCR Guidelines on Formal Determination of the Best Interests of the Child, 2006, pp. 34-35.Separated Children in Europe Programme, Statement of Good Practice, 4th Revised Edition, Save the Children, UNHCR, UNICEF, 2009, Chapter D.13.
Переселення в Європі згідно з Регламентом Ради Дублін III
Регламент Ради Дублін III – це угода між державами-членами ЄУ, Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією та Швейцарією, яка регулює, яка країна відповідає за розгляд заяви особи про надання притулку. Вона передбачає можливість передачі осіб відповідальній державі. Регламент виходить з того, що Спільна європейська система притулку існує та повністю функціонує. За цієї передумови дорослих та дітей можна перевести до іншої держави-учасниці без шкоди для права особи на міжнародний захист з належними стандартами прийому та догляду.Library of the European Parliament, Transfer of Asylum-Seekers and Fundamental Rights, Library Briefing, 30 November 2012. Переселення дозволяється лише тоді, коли рішення першої інстанції щодо попередньої заяви ще не прийнято.Dublin III Council Regulation 2013, Article 7.
Регламент Ради Дублін III передбачає, що найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговим міркуванням держав-членів під час застосування Регламенту відповідно до Конвенції про права дитини та Хартії основних прав. Регламент вимагає від держав-членів, які оцінюють найкращі інтереси дитини:
Належним чином враховувати благополуччя дитини, її соціальний розвиток, безпеку та захист, а також її походження; Враховувати думку дитини відповідно до її віку та зрілості; Розробити конкретні процедурні гарантії для дітей без супроводу з належним урахуванням їхньої особливої вразливості; Тісно співпрацювати між державами-членами для проведення оцінки найкращих інтересів відповідно до Регламенту.
Ідентифікація та місцезнаходження членів сім'ї можуть вплинути на те, яка держава-член відповідає за розгляд заяви про надання притулку неповнолітнього без супроводу:
Держава-член, де законно перебуває член сім'ї або брат/сестра дитини, є відповідальною за умови, що розгляд її заяви в цій державі відповідає найкращим інтересам дитини. Коли родич легально перебуває в іншій державі-члені, оцінка встановлює, чи може родич піклуватися про дитину. Коли це можливо, дитину об'єднують з родичем, якщо це відповідає її найкращим інтересам. Ця держава-член стає відповідальною. Коли члени сім'ї та родичі перебувають у різних державах-членах, рішення про те, яка держава-член є відповідальною, керується найкращими інтересами дитини. Якщо членів сім'ї або родичів неможливо ідентифікувати, відповідальною державою-членом є та, де дитина без супроводу подала заяву про надання притулку, якщо це відповідає найкращим інтересам дитини. Dublin III Council Regulation 2013, Article 8. У цьому рішенні допускається певна свобода дій за згодою заявника, зокрема для возз'єднання сім'ї з гуманітарних або культурних причин.Dublin III Council Regulation 2013, Article 31.