Веспасіано I Ґонзаґа, герцоґ Саббіонети (6 грудня 1531 — 26 лютого 1591) — італійський шляхтич, дипломат, письменник, військовий інженер і кондотьєр. Його пам'ятають як мецената мистецтв та засновника Саббіонети, міста в Ломбардії, спроєктованого згідно з ренесансними принципами «ідеального міста».
Ранні роки
Веспасіано народився у Фонді, володінні родини Колонна в південному Лаціумі, будучи сином Ізабелли Колонни та кондотьєра Луїджі «Родомонта» Ґонзаґи, сеньйора Палаццоло, представника молодшої гілки дому Ґонзаґа, герцоґів Мантуанських. Рано осиротівши, він виховувався під опікою своєї тітки Джулії Ґонзаґи, яка переїхала до Неаполя, щоб уникнути спроб інших членів родини Колонна вбити Веспасіано та заволодіти феодами, які він успадкував від матері.
Від другого шлюбу його матері у 1534 році з Філіпом де Ланнуа, 2-м князем Сульмони, він був старшим зведеним братом Марії де Ланнуа (яка стала черницею в монастирі Санта-Марія-Донна-Реджина в Неаполі), Карла де Ланнуа, 3-го князя Сульмони (який одружився з Костанцою Доріа дель Карретто), Беатріче де Ланнуа (яка вийшла заміж за Альфонсо де Гевара, 5-го графа Потенца, та Альберто Аквавіва д'Араґона, 12-го герцоґа Атрі), Горація де Ланнуа, 4-го князя Сульмони (який одружився з Антонією д'Авалос), та Вітторії де Ланнуа (яка вийшла заміж за Джуліо Антоніо Аквавіва д'Араґона, 1-го князя Казерти).
Кар'єра У віці одинадцяти років його відправили до іспанського королівського двору для завершення освіти під опікою короля Філіпа II Іспанського, з яким він був у далекій спорідненості через спільне походження від араґонських королів. Останній бачив у Веспасіано одного зі своїх найвідданіших радників і зробив його ґрандом Іспанії, а згодом віцекоролем Наварри та Валенсії.
У 1556 році він розпочав свій головний проєкт — будівництво нового, ідеального міста між Мантуєю та Пармою, яке він назвав «Саббіонета» («Піщана»), оскільки воно мало постати на піщаних берегах річки По. Проєкт було завершено у 1591 році. Саббіонету було оголошено автономним герцоґством у 1577 році завдяки особистій підтримці друга Веспасіано, Рудольфа II Габсбурґа, з яким він познайомився при іспанському дворі.
Особисте життя
Ґонзаґа був одружений тричі. Його перший шлюб був із Діаною Фольх де Кардона (1531—1559), дочкою Антоніо Фольха де Кардони та Беатріс де Луна.
Після її смерті він одружився з Анною д'Араґона і Фольх де Кардона (померла у 1567). Вона була дочкою Альфонсо де Араґона і Португалії. До її смерті у 1567 році вони мали дітей:
Джулія Ґонзаґа (нар. близько 1565) Ізабелла Ґонзаґа (1565—1637), його спадкоємиця; вона вийшла заміж за Луїджі Карафу, 4-го князя Стільяно. Луїджі Ґонзаґа (1566—1580), який помер у віці 14 років; Олдос Гакслі стверджує, що Веспасіано забив Луїджі ногами до смерті через те, що той не торкнувся свого капелюха, вітаючи його на вулиці.Huxley, Aldous (1960). Collected Essays. New York: Bantam Books, p. 24.
Його третім і останнім шлюбом був шлюб з Маргаритою Ґонзаґою (1562—1618), дочкою Чезаре I Ґонзаґи, сеньйора Гвасталли.
Він помер у Саббіонеті в 1591 році, а його спадок успадкувала його дочка Ізабелла.
Примітки