Басейн Мірабіліс (, «чудовий басейн») — давньоримська цистерна у пагорбі Баколі на західному березі Неаполітанської затоки, на півдні Італії. Вона є однією з найбільших давніх цистерн, побудованих стародавніми римлянами, порівняно з найбільшим римським резервуаром Цистерна Базиліка у Стамбулі.

Прикметник Mirabilis («Чарівний») дав тосканський поет XIV століття Франческо Петрарка під час одного зі своїх візитів.

Історія Басейн Мірабіліс побудовано за часів правління Августа, можливо, для забезпечення водою Мізенського флоту у сусідньому порту — і порт, і флот потребували великої кількості прісної води. Оскільки вона розташована за 1 км від житлових та військових кварталів Мізенуму, які розташовувалися поруч один з одним і живилися безпосередньо водою з Аква-Августа, також можливо, що цистерна належала до однієї з багатьох розкішних вілл, побудованих у цьому районі, як-от менші цистерни Гротта-делла-Драгонара та Ченто-Камерелле, що знаходилися неподалік.

Басейн Мірабіліс постачався водою з Аква-Августа, побудованого після 33 року до н.е., який постачав воду до більшості місць навколо Неаполя.

Наприкінці I – на початку II століття з північно-східної сторони добудували ряд із дванадцяти невеликих камер для збільшення корисної місткості, побудованих у стилях опус мікстум та . В одній з них знаходиться підлога з мозаїчними у формі лабіринту та центральною білою інкрустованою панеллю з вапняковими поліхромними плитками, яка, ймовірно, датується давнішим періодом.

Цистерна остаточно вийшла з ладу, коли Аква-Августа зруйнувалась в IV — V століттях н.е.

Опис Розміри басейну: 15 м заввишки, 72 м завдовжки та 25 м завширшки. Об'єм — 12 600 м³.

Його збудовано як гіпостильний залDe Feo, Giovanni & De Gisi, Sabino & Malvano, Carmela & De Biase, O. (2010). The Greatest Water Reservoirs in the Ancient Roman World and the “Piscina Mirabilis” in Misenum. Water Science & Technology: Water Supply. vol. 10, issue 3, pp 350–358. Publication by IWA Publishing, 2010. у чотирикутному плані, щоб отримати чотири ряди по дванадцять хрестоподібних колон у кожному ряду, які ділять внутрішній простір на п'ять довгих нав та тринадцять внутрішніх дворів (ніби це був собор, звідси його місцеві прізвиська «Водяний собор»або «Собор Баколі»). 48 колон підтримують склепінчасту стелю, покриту терасою на даху, зробленою з римського бетону та вимощеною водонепроникним опус сігнінум.

Басейн мав два входи (AA): сходи, що підтримувалися трьома арками у північно-західному куті, та одні на південному сході, які наразі закриті. Єдині з двох сходів (CC), які все ще дозволяють доступ до головної нави, це північно-західні сходи. З огляду на відсутність отворів, видимих ​​ззовні, вважається, що вода подавалася через труби, що йшли з північно-західного входу (D). Посередині короткої центральної нави знаходиться басейн глибиною 1,1 м, видовбаний у підлозі та забезпечений випускним отвором на одному кінці, який служив так званою пісціна лімарія (ванна для відходів, тобто відстійник та дренажний басейн) для декантації, очищення та періодичного спорожнення цистерни. Вода надходила зверху за допомогою стародавніх гідравлічних систем, використовуючи отвори у склепіннях.

Стіни та колони басейну облицьовані методом опус ретикулатум, з використанням цегли для стін та туфеллі для колон. Як правило, стіни гідроізолюються матеріалом опус інсіньїнум, згладжуючи кути за допомогою бордюрів, розміщених біля їх основи.

Воду з цистерни відкачували за допомогою машин, розміщених на даховій терасі цистерни, яку було розширено в I ст. н.е. шляхом додавання серії з 12 допоміжних кімнат зі склепінчастим перекриттям на північно-західній стороні.

Реставрація

Перші задокументовані роботи — розкопки в 1910 — 1926 роках, після чого укріпили пошкоджені стіни. У 1926 році відреставрували другу та третю опорну арку, а поверхні колон відновили новим римським бетоном. У 1929 році сходи для доступу покрили шаром кокціопесто. У 1936 році відсутні частини склепінь реконструйовано, а екстрадос відремонтовано бетоном.

У 2007 році терасу на даху укріпили та гідроізолювали.

Доступ Стародавня цистерна знаходиться у приватній власності, але відкрита для публіки.

Джерела Paoli, Paolo Antonio. (1768). Antiquitatum Puteolis Cumis Baiis Existentium Reliquiae. Avanzi delle antichità esistenti a Pozzuoli, Cuma e Baja. Napoli: [s.n.], Anno A.C.N.MDCCLXVIII (with full book scan available at German Archaeological Institute (iDAI) ), a.o. texts related to Expl. Fol. 34 & Tab. LXI De Feo, Giovanni & De Gisi, Sabino & Malvano, Carmela & De Biase, O. (2010). The Greatest Water Reservoirs in the Ancient Roman World and the “Piscina Mirabilis” in Misenum. Water Science & Technology: Water Supply. vol. 10, issue 3, pp 350–358. Publication by IWA Publishing, 2010. Lorenz, Wayne F.; Libertini, Giacinto; Miccio, Bruno; Leone, Nino & De Feo, Giovanni (2016). "Prominent features of the Augustan aqueduct in the Naples bay area" (PDF article). 4th IWA International Symposium on Water and Wastewater Technologies in Ancient Civilizations, Coimbra, Portugal (via researchgate.net) Ohlig, Christoph P. J. (2007). Antike Zisternen [Ancient cisterns] (in German). Books On Demand GmbH.

Примітки

Посилання Official site Piscina Mirabilis - Bacoli Official Campania Tourism Site Official Tourism Portal - Comune di Bacoli Cento Camerelle (bacoli.it) Grotta della Dragonara (bacoli.it) Archaeological Park of the Phlegraean Fields - Parco Archeologico Campi Flegrei