Олекса́ндр Па́влович Мін (2 грудня 1915 — 9 липня 1944) — радянський офіцер, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945, посмертно).

Біографія Народився в грудні 1915 року в селі Черсан-Дон нині Шкотовського району Приморського краю в сім'ї селянина. Кореєць. 1932 року закінчив 10 класів Шкотовської середньої школи. У 1933—1937 роках навчався на робітфаку в Далекосхідному державному університеті, при цьому в 1932—1937 роках працював вчителем російської мови в школі на острові Путятіна. Під час депортації корейців з Далекого Сходу в 1937 А. П. Мін був депортований з сім'єю в Казахстан. Працював рахівником у відділенні «Главриби» міста Аральська, потім навчався у Саратовському фінансово-кредитно-економічному інституті.

У травні 1941 року призваний до Червоної армії. Закінчивши Рязанське військово-піхотне училище, червоноармієць Мін проходив службу в будівельному батальйоні, брав участь в обороні Москви. Восени 1942 року закінчив курси молодших лейтенантів при 13-й армії Брянського фронту. Проходив службу на посаді ад'ютанта 1-го стрілецького батальйону 605-го стрілецького полку 132-ї стрілецької Бахмацької Червонопрапорної ордена Суворова дивізії.

Під час Курської битви з 5 липня 1943 року ад'ютант 1-го стрілецького батальйону лейтенант А. П. Мін організував кругову оборону батальйону й особисто брав участь у відбитті чотирьох атак німецьких військ. За оцінкою командира 605-го стрілецького полку майора Н. Я. Фоломієва, лейтенант Мін «…проявив виняткову хоробрість. Коли проривали кільце оточення, т. Мін був безпосередньо в бойових порядках бійців і своїм особистим прикладом захоплював інших». За цей епізод нагороджений орденом Червоної Зірки (25 липня 1943).. Надалі неодноразово нагороджений бойовими орденами за організацію взаємодії між підрозділами.

У січні 1944 року капітан А. П. Мін призначений командиром батальйону 605-го стрілецького полку 132-ї стрілецької дивізії 65-ї армії 1-го Білоруського фронту. Член ВКП(б) із 1944 року. Відзначився у боях за визволення України на території Волинської області. 4-5 липня 1944 року в боях за місто Ковель батальйон під командуванням капітана А. П. Міна відбив п'ять контратак і, переслідуючи відступаючого ворога, захопив село Старі Кошари..

Загинув у бою 9 липня 1944 року при прориві сильно укріпленої оборони противника в районі села Паридуби.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому мужність і героїзм» капітану Міну Олександру Павловичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Він єдиний кореєць, удостоєний цього вищого ступеня відзнаки в роки Німецько-радянської війни.

Нагороди та звання Герой Радянського Союзу (24 березня 1945, посмертно); орден Леніна (24 березня 1945, посмертно); орден Олександра Невського (9 лютого 1944).; орден Вітчизняної війни І ступеня (26 липня 1944, посмертно).; орден Вітчизняної війни II ступеня (20 вересня 1943).; орден Червоної Зірки (25 липня 1943).

Пам'ять Похований у братській могилі у селищі Луків Волинської області.

Біля будівлі середньої школи в селі Бурило Жамбилської (раніше Джамбульської) області Республіки Казахстан встановлено погруддя Героя. Іменем Героя Радянського Союзу А. П. Міна названо вулицю в Ташкенті, сад у місті Аккурган (Республіка Узбекистан).

У центрі селища Путятин міського округу ЗАТО місто Фокіно на пам'ятнику землякам, які загинули у Німецько-радянської війни 1941—1945 років, його ім'я висічено першим серед 20 жителів острова, які віддали своє життя в боях за Батьківщину. 5 вересня 2007 року на будівлі середньої школи № 254 острова Путятіна встановлено меморіальну дошку на честь Героя Радянського Союзу А. П. Міна. У школі також зібрані матеріали та проводяться уроки мужності про вчителя-героя, у шкільному музеї представлено експозицію.

Його ім'ям названо вулицю в Ташкенті (вул. Олександра Міна).

Інші факти На фронтах Німецько-радянської війни билися 1746 приморських вчителів та тисячі учнів. Чотири вчителі — А. П. Мін, Н. П. Пустинцев, Б. С. Сидоренко, Н. К. Якимович та 44 колишні учні довоєнних та військових років з міст і сіл краю удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Половина з них нагороджені посмертно.

Див. також Ян Кёнджон (1920—1992) — корейський солдат, який служив в японській імператорській армії, частинах РСЧА і у вермахті. Коресарам — самоназва етнічних корейців на пострадянському просторі.

Примітки

Література Мін Олександр Павлович // . ред. колегії І. Н. Шкадов. - М.: Воєніздат, 1988. - Т. 2 /Любов — Ящук /. — С. 80—81. — 863 с. — 100 000 прим. - ISBN 5-203-00536-2. Герої Радянського Союзу — казахстанці. Книга 2. Алма-Ата, 1968. — С. 57—58. Золоті зірки забайкальців. — Іркутськ: Сх.-Сибірське кн. вид., 1966. — С. 147—148. Енциклопедія корейців Росії. — , 2003. Корейці Казахстану: ілюстрована історія 1997. Кім Син Хва. Нариси з історії радянських корейців. — Алма-Ата, 1965. Кім В. Д. Ешелон 58. — Ташкент, 1995. Кім В. Д. Назавжди в пам'яті народної (документальна повість про Героя Радянського Союзу Олександра Павловича Міна) // В. Кім, Е. Кім. Ешелон-58… пішов назавжди. — Ташкент, 2007. Березкіна Н. І. Вклонимося і мертвим і живим / Н. І. Березкіна. — Вид. 2-ге, дод. — Владивосток: Вид-во «Уссурі», 1998. — С. 32. Книжка пам'яті. Міський округ ЗАТО місто Фокіно / автор-упоряд. В. Г. Островський. — Владивосток: Вид-во «Дальпрес», 2006. — С. 7, 88.

Публікації в газетах та журналах Ленінський шлях. 24 жовтня 1945 року. Ні кроку назад, стояти до смерті // Бій за Батьківщину (47-а армійська газета), 13.05.1942. На приміщенні середньої школи о. Путятін встановлено меморіальну дошку на честь Героя Радянського Союзу Олександра МІНА // Ранок Росії, 16.10.2007. Мати героя // Коре ільбо, 08.04.2005. Цой Ен Гин, К. В. Шин Знову беру автомат і йду громити ненависного ворога … / / Інформаційний бюлетень «Єдність» (Москва), № 5/47, травень 2004 року. Островський В. На острові Путятіна пам'ятають вчителя-героя / В. Островський // Тихоокеанська газета — 2007. — 16 серп. — С. 9. Островський В. Пам'ять про минуле — запорука успіху в майбутньому / В. Островський // Тихоокеанська газета — 2007. — 11 жовт. — С. 13—14. Александров В. Це треба живим / В. Александров // Ранок Росії — 2007. — 16 жовт. — С. 2. Пак В. Переможці — на вихід! / В. Пак // Ранок Росії — 2008. — 10 січ. — С. 2. Фокіно серед переможців! / Влас. інф. // Тихоокеанська газета — 2008. — 24 січ. — С. 14. Островський В. Дружба міцніє, зв'язки розширюються / В. Островський // Тихоокеанська газета — 2008. — 22 травня. — С. 3.

Посилання