Битва під Голендрами — бої польського 44-го піхотного полку майора Антонія Шиллінга проти частин радянської 44-ї стрілецької дивізії Івана Дубового, що відбулися під час Київської операції під час польсько-більшовицької війни.

Загальна ситуація 25 квітня розпочався польський наступ в Україні. Три польські армії, згруповані на фронті від Старої Ушиці на Дністрі до Прип'яті, завдали удару на схід. З радянського боку оборонялися 12-та армія Сергія Меженінова та 14-та армія Ієроніма Уборевича, що складалася з семи стрілецьких дивізій та однієї кавалерійської дивізії.

Головний наступ здійснила 3-тя армія маршала Юзефа Пілсудського. Вона відокремила від своїх сил оперативну групу генерала Едварда Ридз-Сміглого, яка наступала з обох боків дороги Звягель — Житомир, просуваючись до Києва на 60-кілометровому фронті. На південь від оперативної групи генерала Шмігли діяла 2-га армія генерала Антонія Листовського, що складалася з 13-ї та 15-ї піхотних дивізій та української 6-ї січової стрілецької дивізії. Ця армія наступала в загальному напрямку на Бердичів та Самгородек. 13-та піхотна дивізія полковника Францішека Пауліка наступала широким фронтом зі своїх вихідних позицій між річками Случ і Буг. Рухаючись на схід, дивізія мала намір досягти залізничної колії Коростень — Вінниця на другий день. Не зустрівши значного опору, вона виконала запланований графік задовго до цього.

Бої під Голендрами 25 квітня, діючи на лівому фланзі 13-ї піхотної дивізії, 44-й піхотний полк майора Антонія Шиллінга атакував село Филинці з позицій поблизу Любара. 1-й та 3-й батальйони відкинули частини радянської 44-ї стрілецької дивізії, захопили укріплену позицію Авратин — Малий Браталов та переслідували їх. 1-й та 3-й батальйони 44-го піхотного полку, посилені 7-ю та 8-ю батареями 13-го полку польової артилерії, подолали понад 70 км за 36 годин та наздогнали радянську 44-ту стрілецьку дивізію поблизу села Голендри.

Біля Колонії майор Шиллінг організував оборонний фронт на заході та заблокував шлях радянським військам, що відступали до Самгородка. Бої тривали до пізнього вечора, і всі спроби прорвати польську оборону та пробитися на схід закінчилися невдачею. Командування радянської 44-ї стрілецької дивізії вирішило провести нічну атаку. У ній брали участь радянські стрільці, а також таборити, офіцери зв'язку та штабні солдати. У темряві частини обох сторін перемішалися, і командири втратили контроль над боєм. Окремі відділення та взводи 44-го піхотного полку утворили ізольовані осередки опору та запекло оборонялися. Командир 1-го батальйону майор Вільгельм Лавіч-Лішка був тричі поранений, а лейтенант Ігнацій Собеський та другий лейтенант Міхал Завадський, боячись полону, покінчили життя самогубством. Артилерійські батареї захищалися вогнем прямо перед собою. Через проломи в польській обороні радянські війська почали проникати до Флоріанівки.

На світанку майор Шиллінг зібрав розрізнені групи солдатів, включаючи таборитів, зв'язкових та медиків, і особисто очолив організований таким чином підрозділ у контратаку. Вигляд шанованого командира полку, який очолював лінію з гвинтівкою в руці, викликав овації солдатів, і взводи, що перебували в обороні, спонтанно перейшли в атаку. За вогневої підтримки 13-ї батареї Польських ВПС радянські війська були витіснені з Голендрів до Піковця. Тут їх атакував 2-й батальйон капітана Рафала Зеленєвського, який прямував до поля бою. Цей батальйон, який йшов окремо від основних сил полку, раніше воював під Юрівкою, Марківцями та Вуйною, де захопив у полон 600 солдатів Червоної Армії. 28 квітня всі дороги на схід були закриті. Радянська 44-та стрілецька дивізія, зібрана в Піковці, капітулювала.

У прес-релізі Генерального штабу від 1 травня 1920 року повідомлялося:«Наша дивізія, що діяла на північ від Вінниці, чудовим маневром на Калинівку та залізничну станцію Голендри відрізала відступ відступаючим більшовицьким військам, причому підрозділи одного з наших піхотних полків, відрізані від основних сил, витримали всі контратаки ворога, не давши йому прорватися вздовж залізничної колії. Результатом цих боїв було повне розгромлення ворога. Було взято близько 8 000 полонених, захоплено 2 бронепотяги, 10 гармат і кілька десятків кулеметів».

Баланс боїв Стійка оборона 44-го піхотного полку поблизу Голендрів призвела до повного оточення радянської 44-ї стрілецької дивізії та її змусили здатися. Перемога була здобута ціною 32 убитих та 113 поранених. Радянські втрати включали 123 убитих, кілька сотень поранених, понад 3000 полонених, 14 гармат та приблизно 200 важких кулеметів.

До 1939 року день битви при голландцях був святом 44-го піхотного полку стрілців Кресі, пізніше перейменованого на 44-й стрілецький полк американського легіону.

Примітки

Бібліографія