Вере́на Крі́стіан Бе́ккер (; 31 липня 1952, Берлін, Федеративна Республіка Німеччина) — західнонімецька терористка, членкиня ліворадикальних терористичних організацій «Рух 2 червня» та «Фракція Червоної Армії» (RAF).

Життєпис

Терористична діяльність Народилася у Берліні 31 липня 1952 року. У віці 19 років разом зі своєю подругою Інгою Вієт приєдналася до «Руху 2 червня». Вперше була заарештована вже за кілька місяців потому, 21 липня 1972 року. У 1974 році Беккер засудили до шести років ув'язнення за причетність до вибуху бомби в Берлінському британському яхт-клубі, в результаті якого загинув човняр Ервін Беліц.

Менш ніж за рік терористку звільнили в обмін на викраденого «Рухом 2 червня» німецького політика Петера Лоренца. 27 лютого 1975 року Тідеманн, разом з іншими ув'язненими західнонімецькими терористами Габріеле Крьохер-Тідеманн, Інгрід Зіпманн, Рольфом Гайслером і Рольфом Поле, була звільнена і вилетіла до Південного Ємену. Згодом Беккер приєдналася до «Фракції Червоної армії».

Арешт Вранці 3 травня 1977 року Беккер і Гюнтер Зонненберг були зупинені поліцією в кафе «Гансер» у Зінгені для перевірки документів. Обидва терористи приїхали потягом з Бонна до Зінгена напередодні ввечері і хотіли втекти до Швейцарії. Коли вони не змогли надати документів, двоє поліцейських супроводили їх до автомобіля, де терористи, аби уникнути арешту, відкрили вогонь по офіцерах. Обидва правоохоронці були поранені, один з них — смертельно, після того, як Зонненберг вистрілив у нього кілька разів з близької відстані, поки магазин його пістолета не спорожнів. Жоден з офіцерів не встиг зробити жодного пострілу у відповідь.

Беккер і Зонненберг викрали автомобіль, що проїжджав повз, але після погоні й чергової перестрілки, під час якої Зонненберг зазнав поранення в потилицю, а Беккер у гомілку, обох злочинців заарештували. У Беккер вилучили знаряддя убивства, з якого, як пізніше виявилося, вбито генерального прокурора Німеччини Зігфріда Бубака та двох його супроводжуючих.

Судовий процес над Вереною Беккер розпочався 28 листопада 1977 року. За місяць її засудили до довічного ув'язнення за замах на вбивство. Після дванадцяти років ув'язнення її помилував тодішній федеральний президент Ріхард фон Вайцзеккер і вона звільнилася з в'язниці Вілліх 30 листопада 1989 року — в день убивства Альфреда Герргаузена, організованого RAF.

Справа Зігфріда Бубака 21 квітня 2007 року стало відомо, що Верена Беккер у 1980-х роках дала свідчення про те, що член RAF Штефан Вишневський був виконавцем убивства Зігфріда Бубака. Підозри, що до убивства була причетна жінка, виникли ще раніше. У 2007 році цю версію знову озвучили син Бубака Міхаель та станція SWR. У квітні наступного року Федеральна прокуратура знову почала розслідування справи Верени Беккер. Початковий аналіз ДНК спочатку зняв з неї цю підозру, однак 20 серпня 2009 року прокуратура оголосила про виявлення слідів ДНК Верени Беккер на листі зізнання у вбивстві генерального прокурора Бубака. Сліди її слини знайшли на марках і конвертах, якими надіслано листи зізнання.

27 серпня 2009 року Верену Беккер заарештували за підозрою в причетності до замаху на Зігфріда Бубака й доставили до берлінського слідчого ізолятора. Наступного дня видано ордер на її арешт. 23 грудня ордер на арешт був скасований Федеральним судом після її апеляції від 11 листопада того ж року. Судді Федерального суду визнали участь Беккер у злочині скоріше пособництвом, ніж співучастю, через що подальше тримання її під вартою було недоцільним.

Через 33 роки після вбивства генерального прокурора Зігфріда Бубака основний судовий процес розпочався 30 вересня 2010 року в Шостому кримінальному сенаті Вищого земельного суду в приміщенні в'язниці Штаммгайм.

В особистій заяві, зачитаній у Вищому земельному суді Штутгарта 14 травня 2012 року, Верена Беккер заперечила свою причетність до замаху на Бубака, за її словами під час злочину вона перебувала в Ємені. В ході судового процесу федеральне обвинувачення і захист погодилися, що Беккер не могла бути на мотоциклі, з якого в 1977 році був застрелений Зігфрід Бубак. Тому її адвокати у своєму заключному слові вимагали виправдання обвинуваченої. Раніше федеральне обвинувачення вимагало тюремного ув'язнення терміном на чотири роки і шість місяців за співучасть у вбивстві.

6 липня 2012 року Беккер визнали винною у пособництві та підбурюванні до замаху на Бубака і двох співробітників Федеральної прокуратури і засудили до чотирьох років позбавлення волі. Однак оскільки два з половиною роки вона вже відбула за попереднім вироком про довічне ув'язнення, а ще чотири місяці попереднього ув'язнення також врахували, термін ув'язнення скоротили до одного року і двох місяців. 12 лютого 2014 року Вищий земельний суд Штутгарта призупинив виконання цього вироку.

Примітки