Форекс ( від FOReign EXchange — обмін іноземної валюти) — міжбанківський міжнародний валютний ринок. Зазвичай використовується словосполучення «ринок Форекс» (). Термін Форекс прийнято використовувати для позначення взаємного обміну валют, а не всієї сукупності валютних операцій. + Середньодобовий грошовий обіг на ринку Форекс у трлн доларів США(приблизні значення) Рік1989199219951998200120042007201020132016201920222025 Сума (трлн дол.)0,60,81,21,51,21,93,34,05,45,16,67,59,6
У англомовному середовищі Форексом зазвичай називають валютний ринок, а також торгівлю валютою. В українській мові термін Форекс зазвичай використовується у вужчому сенсі — мається на увазі винятково спекулятивна торгівля валютою через комерційні банки або дилінгові центри, яка ведеться з використанням «кредитного плеча», тобто маржинальна торгівля валютою.
За даними Банку міжнародних розрахунків щоденний обсяг операцій на цьому ринку у 2025 році становив 9,6 трильйонів доларів.
Форекс є позабіржовим ринком. Він являє собою неформальну мережу торговельних відносин між учасниками ринку по усьому світу, включаючи центральні, комерційні, інвестиційні банки, пенсійні фонди, брокерів і дилерів, страхові компанії, транснаціональні корпорації і приватних осіб. На даному ринку проходять торговельні операції по всіх основних валютах.
На ринку Форекс проводяться такі основні операції з валютою: торговельні та інвестиційні; спекулятивні; хеджувальні; регулюючі (валютні інтервенції центробанків).
На ринку Форекс виділяють кілька сегментів: Ринок спот — поставка валюти відбувається на другий робочий банківський день після дня проведення операції. Форвардний сегмент — поставка валюти відбувається більш ніж через два робочих дні. Угоди своп — проведення відразу двох операцій (купівлі та продажу, одна з яких угода спот, інша — форвардна).
+ Сегменти валютного ринку Ринок спот — безпосередньо ринок Форекс — ринок міжбанківських операцій без єдиного центру торгівлі Форвардний сегмент — операції з похідними інструментами, реєструються на біржових та позабіржових організованих торговельних майданчиках Угоди своп — комбіновані операції на безпосередньому ринку та/або з похідними інструментами
Сегменти середньодобового грошового обігу у квітні (в мільярдах доларів США) Вид операцій (інструмент) 1989 1992 1995 1998 2001 2004 2007 2010 2013 2016 2019 2022 2025 Операції спот (готівкові угоди) 317 394 494 568 386 631 1005 1489 2047 1652 1987 2107 2957 Форвардні угоди (прямі форварди) 27 58 97 128 130 209 362 475 679 700 999 1163 1847 Валютні свопи 190 324 546 734 656 954 1714 1759 2240 2378 3202 3457 4158
Історія FOREX
Бреттон-Вудська угода
В 1944 році представниками основних країн, чиї валюти займали найбільшу вагу в міжнародних розрахунках, була проведена зустріч у Бреттон-Вудсі (Нью Гемпшир). Завдяки тому, що після другої світової війни економіка США була найменш ушкодженою з розвинених країн і США виявилися практично монополістом на ринку золота (золотий запас США становив 3/4 запасу всіх ринкових економік світу на 1948 р.), її валюта — долар США поряд із золотом стала використовуватися як резервна валюта (номінальна вартість валюти країн-учасниць системи була встановлена в доларах США або золоті). Нова система переслідувала мету відновлення світової економіки після війни та створення міжнародної грошової системи, яка б упоралася з нерівновагою платіжних балансів європейських країн. Одночасно із уведенням нової грошової системи був уведений план Маршалла, у ході якого (з 1948 до 1952 рр.) європейським країнам надавалися кредити і субсидії на відновлення економіки.
Юридичне створення Бреттон-Вудської системи мало на меті створити потужну організацію, що регулювала міжнародні валютні відносини — Міжнародного валютного фонду (МВФ), (International Monetary Fund). За згодою про створення фонду (в 1944 р.) усі країни, що брали участь у ньому, встановлювали номінальну вартість своєї валюти в доларах США, а фонд кредитував країни-учасниці, якщо буде потреба, для вирівнювання дефіциту платіжного балансу. Засобом міжнародних розрахунків стало золото, долар і в обмежених кількостях фунт стерлінгів. Практично всі світові ціни стали встановлюватися в доларах США. Влади країн могли конвертувати наявні долари в золото за твердим курсом (конверсію здійснювали США).
Країни також домовилися про проведення інтервенцій на ринку, спрямованих на втримання коливань національних грошових одиниць у межах 1 % від затвердженої номінальної вартості, а зміна номінальних обмінних курсів дозволялася тільки після відповідного схвалення МВФ, яке могло бути дане тільки якщо баланс цих країн приходив у так звану «фундаментальну нерівновагу». У свою чергу США взяли на себе зобов'язання втримувати коливання цін на золото в межах 1 % від ціни в 35 доларів за унцію. Згодом ріст товарних цін і незмінність цін на золото призвели до того, що золотий зміст валют перестав відбивати їхню купівельну спроможність. При цьому самі курси валют, незважаючи на обмеження, були піддані значним коливанням (офіційним девальваціям і ревальваціям).
Ямайська валютна система і поява FOREX
До кінця 50-х початку 60-х років платіжний баланс США все частіше виявлявся негативним, золоті резерви США виснажувалися, а кількість доларів за межами країни збільшувалося. Центральні банки інших країн створювали все більший попит на золото, і США були змушені відповідно до Бреттон-Вудскої угоди, його задовольняти. Для США необхідність обмінювати долари на золото поступово виливалася в підрив золотого запасу (США були змушені продавати золото за фіксованою ціною в 35 доларів за унцію).
У серпні 1971 року Річард Ніксон (президент США) скасував золотий стандарт, а межа коливань номінальної вартості валют проти долара встановилася на рівні 2,25 %. Валютні ринки захлиснула хвиля нестабільності.
Останньою спробою зберегти Бреттон-Вудську систему стало збільшення в грудні цього ж року інтервалу відхилення валютних курсів до 4,5 %, однак і цей інтервал центральні банки втримати не змогли, незважаючи на масивні інтервенції. Незабаром США оголосили про девальвацію долара на 10 %.
У лютому 1973 року про змінний курс національної валюти оголосила Японія, а в березні це зробив Європейський союз. Із цього моменту режим плаваючих валютних курсів став неофіційно переважним. Валютна система перейшла в розряд «плаваючих із втручанням центральних банків» (dirty float). У цілому, це призвело до збільшення волатильності (рухливості) світових валют.
В 1976 році в місті Кінгстон (Ямайка) нова валютна система була створена офіційно і вільне коливання курсів валют було узаконено. У квітні 1978 року набув чинності новий статут МВФ, у якому було прописано, що країни-учасниці фонду можуть використовувати плаваючі валютні курси. Ті країни, які все-таки залишили прив'язку національних валют до долара, тепер встановлювали коридор коливань в 4,5 % і в будь-який момент могли перейти до режиму змінного валютного курсу.
В основу нової системи була закладена, насамперед, відмова від золотого стандарту, жодна валюта не стала мати золотого змісту. Сам ринок золота перейшов з розряду грошових у розряд товарних. Був уведений новий вид міжнародного платіжного документа — СПЗ (special drawing rights — спеціальні права запозичення) — розрахункова одиниця Міжнародного валютного фонду. Кожна країна одержала свою частку СПЗ згідно зі своєю часткою у МВФ.
Однак низка країн продовжили традицію прив'язки національних валют до інших валют (деякі прив'язали свої курси до «кошиків валют», 16 країн прив'язали свою валюту до СПЗ, 38 — до долара, 13 країн до французького франка й ще 5 країн до інших валют).
В 1978 році, дев'ятьома учасниками Європейського співтовариства була створена окрема європейська валютна система, основою якої була «сітка крос-курсів» із граничними значеннями. Система нагадувала Бреттон-Вудську, за винятком того, що в ній не було золота, а замість резервної валюти — долара, використовувалася німецька марка. Усередині європейської валютної системи (ЄВС) була введена нова розрахункова одиниця — ЕКЮ, заснована на кошику валют країн-учасниць угоди. Границі коливань для всіх валют крім італійської ліри були встановлено на рівні 2,25 %. Згодом ЕКЮ з розрахункового інструмента поступово стали фізичними (з'являються дорожні чеки та депозити в банках). В 1990 році до механізму обмінних курсів приєдналася Велика Британія, а в 1992 після значного падіння фунтів стерлінгів, викликаного спекулятивними продажами та нездатністю Банку Англії утримати курс ні інтервенціями, ні дисконтною ставкою, фунт був виведений з європейської валютної системи. Після виходу з угоди фунта стерлінга в 1993 році, у зв'язку з сильною девальвацією інших європейських валют межа коливань була збільшена до 15 %.
В 1999 році був уведений євро (замість ЕКЮ). В угоді брали участь 11 держав, що відповідали певним параметрам по інфляції та дефіциту державного бюджету.
1 січня 2002 року євро був уведений у наявний оборот, що також значно відбилося на валютному ринку.
Становлення системи плаваючих курсів привело до трьох істотних підсумків: Імпортери, експортери і банківські структури, що їх обслуговують, були вимушені стати регулярними учасниками валютного ринку, оскільки зміни курсів валют можуть позначитися на фінансових результатах їх роботи як з позитивного, так і з негативного боку. Центральні банки отримали можливість впливати на курси національних валют ринковими методами, а не лише адміністративними. Курси найбільш ліквідних національних валют формуються на основі пошуку ринком точки рівноваги між поточним попитом і наявною пропозицією, а зміна попиту і пропозиції на ринку викликає зміну валютного курсу у той або інший бік.
Основні поняття
Валюта (Currency) — це грошова одиниця певної країни.
Залежно від емітента розрізняють три види валют: національна; іноземна; колективна — спеціальні міжнародні грошові одиниці, які емітують декілька країн або міжнародні установ, наприклад СДР, євро.
На Форексі виділяють три групи валют: Основні (major currencies) — це валюти, що обертаються без обмежень на всіх сегментах ринку, вони мають повну конвертованість практично в будь-яких обсягах в найрізноманітніших варіантах поточних і термінових угод. Серед таких валют виділяють так звану «велику п'ятірку» (five major), а саме: USD, EUR, GBP, CHF, JPY; Другорядні (minor currencies) — це валюти, які обертаються вільно, але час від часу по них можливі додаткові ризики, наприклад, недостатня ліквідність (по лотах більш 50 млн) та ін.; Екзотичні (exotic currencies) — котирування є, але можливі обмеження по обсягах операцій, законодавчі ліміти та інше.
Валютний курс — вартість грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. На Форексі валютний курс визначається у процесі попиту і пропозиції. Взагалі у різних країнах зустрічаються три основні види валютних курсів: Вільний (ринковий) — це суто ринковий обмінний курс. Він гнучкий, постійно змінюється під впливом попиту і пропозиції грошей (наприклад, курс євро до долара США на Форексі). Керовано-плаваючий вводиться з метою валютного регулювання паритету, утримання від значних стрибків курсу національної валюти. Це гнучкий курс. Він змінюється залежно від валютного попиту і пропозиції. Утворюється так званий валютний коридор, коли держава цілеспрямовано регулює курс своєї внутрішньої валюти відносно валют іноземних країн (наприклад, курс гривні до долара США). Фіксований (адміністративний) — валютний курс, за яким держава жорстко встановлює обмін своєї валюти на валюти інших країн і постійно підтримує їх відповідність певними заходами, (наприклад, курс рубля до долара США в СРСР). + Види валютних курсів Вільний (ринковий) Керовано-плаваючий Фіксований (адміністративний)
Також валюта може бути: неконвертована — використовується у межах однієї країни; конвертована — яку можна вільно обмінювати на будь-яку іноземну.
Валютний курс залежить від: стабільності економіки; інфляційних тенденцій; попиту і пропозиції на валютних ринках;