Степан Силич ( до 1641 — до 1680) — чернігівський полковий сотник (1661, 1670, 1677).
Біографія Походив з любецьких шляхтичів Силичів гербу власного. Мати була з роду Мальцевичів.Українське козацтво в національній пам'яті. Чернігівський полк: монографія: у 2 т. / Кривошея В. В. — К.: ДП "НВЦ «Пріоритети», 2012. — Т. І. — 516 с. ISBN 978-966-8809-45-3
Після повстання Хмельницького разом з братом Оникієм приєднався до козаків. У 1661 р. фіксується як чернігівський полковий сотник. В липні того ж року потрапив у полон до пана Чарнецького в Тикатині, де він сидів з московським людом. Пізніше, можливо, був переведений у Слуцьк. Зберігся його лист з полону від 25 липня, де він вказував що на той момент ще були живі його мати та дядько Василь Мальцевич.Кондратьєв І. Кривошея В. Нариси історії Чернігівщини періоду козацтва: Любеч. — К., 1999. — 109 с. У вересні 1662 р. став товаришем чернігівського полку Чернігівського.Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. — К. : Видавництво «Гілея», 2017. — Спеціальний випуск. — 88 с.
Після приходу до влади гетьмана Івана Брюховецького, 18 вересня 1663 р. у Борзні його брат Оникій був страчений. Сам Степан залишився живим, але був усунутий від усіх урядів і відтоді згадувався лише як «его милости пан, казак и обыватель Черниговский». Проте за наступника Брюховецького — гетьмана Дем'яна Ігнатовича у 1670 р. знову став сотником до 1672 р., коли передав цю посаду своєму синові Матвію.ДЕЯКІ ПИТАННЯ ГЕНЕАЛОГІЇ КОЗАЦЬКО-СТАРШИНСЬКИХ РОДИН ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ Тоді ж обійняв посаду полкового хоружого. За гетьмана Івана Самойловича у 1677 р. очолив Чернігівську сотню як наказний полковник.К ВОПРОСУ О ПРОИСХОЖДЕНИИ КАЗАЦКОЙ ЭЛИТЫ ГЕТМАНЩИНЫ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА XVII—XVIII BВ.)
Маєтності 28 лютого 1663 р. гетьман Яким Сомко «маючи певный респектъ на рожоного брата полковника Чернѣговского пана Стефана Силича и хотячи его до далших услуг охотнѣйшим мѣти» надав йому Сядричі та Вихвостів з підданими та всіма належними до тих сіл пожитками та землями.
22 лютого 1667 р. придбав у козака і обивателя скоренського Івана Кузьменка Шапочки чотири ниви в с. Білоус за 10 злотих.
13 червня 1669 р. придбав у чернігівського жителя Кузьми Кириловича Туренка дворище з полями та іншими ґрунтами в с. Старий Білоус.
Мав два млини: один на р. Снові під Тереховкою, другий на р. Білоус.
Крім того, на уряд чернігівського полкового сотництва володів двома дворами в с. Коти, а також сільцями Лукашівка і Слобідка.Малороссийский родословник: Т. 4 : П-С: с 40 портр. / В. Л. Модзалевский. — Киев: Типо-Литогр. С. В. Кульженко, 1914
Родина Дружина — Євдокія Іванівна Домонтович ( до 1694), донька генерального судді Івана Домонтовича. Мав двох синів: Матвій — значковий товариш Чернігівського полку (раніше 1687 — після 1725), військовий товариш (1733). У деяких джерелах згаданий як племінник, син брата Оникія. Іван — чернігівський городовий отаман (1721—1733). Власник земель у с. Терехівка, отриманих від Якова Лизогуба.
Під час легітимації козацько-старшинських родів при визнанні у дворянстві, два роди вказали Степана Силича своїм першопредком: Силичі та Силичі-Оліферовичі. Втім, відомий український генеалог Вадим Модзалевський мав певні сумніви щодо другого з них.Малороссийский гербовник, 1914
Коментарі
Примітки