Рон Стенлі Марк (нар. 29 січня 1954) — новозеландський політик, член партії New Zealand First та колишній військовий, колишній Міністр оборони Нової Зеландії з жовтня 2017 року по листопад 2020 року. Був мером Картертона з 2010 по 2014 рік і з 2022 року, перемігши чинного мера Грега Ленга.

Раннє життя та сім'я Марк народився в Мастертоні 29 січня 1954 року, син Апіті Стенлі Мааки та Те Арохи Мааки (уродженої Грейс). Його виховували шість названих сімей Пакеха. Протягом 1968—1970 років навчався в Коледжі Тараруа. Першою дружиною була Гейл (уроджена Беррі) Марк, у подружжя народилося четверо дітей. Колишній депутат від Партії маорі Марама Фокс — це двоюрідний брат Марка.

Військова та професійна кар'єра Марк служив у армії Нової Зеландії з 1971 по 1990 роки. Його першим підрозділом були Королівські новозеландські інженери-електрики та механіки, потім він перейшов до батальйону 2/1, 3-го та 10-го тройських полків та кінних стрілецьких полків королеви Олександри, перш ніж пройшов відбір до Спеціальної повітряної служби Нової Зеландії. Марк пройшов 13-місячну службу на Синаї у складі Багатонаціональних сил та спостерігачів у 1982—1983 роках. Після того, як йому відмовили у вступі до Новозеландської спеціальної повітряної служби, він із 1985 по 1986 роки працював за контрактом в Омані як технічний штабний офіцер, а потім приєднався до Збройних сил Оману, ставши офіцером-електриком та механіком у Спеціальних силах інженерів-електриків та механіків Султана з 1986 по 1990 рік.

Між 1990 і 1996 роками Марк був комерційним консультантом, керував імпортно-експортним бізнесом і був оператором парку розваг.

Член парламенту, 1996—2008 На виборах 1993 року він був кандидатом від Лейбористської партії в електораті Селвіна. Пізніше брав участь в дискусіях щодо формування Демократичної коаліції Нової Зеландії. Коли вони зазнали невдачі, приєднався до партії New Zealand First, 1996 року обраний депутатом і був ним до 2008 року, коли його партія не змогла отримати жодного місця на виборах 2008. Під час роботи в коаліції (1996—1998) між «New Zealand First» та Національною партією Рон був старшим представником уряду.

У серпні 2006 року новозеландському телеканалу TV3 було заборонено на три дні проводити зйомки в парламенті через те, що Марк неодноразово показував середній палець іншому депутату.

У 2009 році Марк заявив, що хоча він все ще був членом New Zealand First, він не брав участі в робоіт партії і не виключав можливості балотуватися до парламенту від іншої партії.

Мер Картертона, 2010—2014 У 2010 році Марка було обрано мером Картертона в провінції Вайрарапа. Він змінив на посаді мера Гері Макфі, який пішов у відставку після двох термінів. На місцевих виборах 2013 року Марка знову обрали мером без суперників.

Повернення до парламенту, 2014—2020

Четвертий термін, 2014—2017 Марк балотувався як кандидат від партії New Zealand First на виборах 2014 року, посівши третє місце в електораті Вайрарапа. Посівши дев'яте місце у списку партії New Zealand First, він повернувся до парламенту і пішов у відставку з посади мера Картертона, а його місце зайняв Джон Бут.

Коли 20 жовтня 2014 року було складено присягу нового Парламенту, Марк був одним із двох депутатів, висунутих на посаду спікера Палати представників. Він отримав 13 голосів, посівши друге місце після чинного спікера Девіда Картера.

У парламенті Марк був відомий своєю критикою нападів на приватних військових підрядників (таких як він сам), а також критикою тих, кого він вважав терористичними організаціями, такими як Африканський національний конгрес та ті, хто боровся проти уряду Південної Родезії.

3 липня 2015 року він замінив Трейсі Мартін на посаді заступника лідера партії New Zealand First. У листопаді 2015 року Марк у парламенті сказав депутатці національного парламенту Меліссі Лі повернутися до Кореї.

П'ятий термін, 2017—2020 Під час виборів 2017 року Марк посів третє місце в Вайрарапі. Його було переобрано до парламенту за списком партії New Zealand First.

Після виборів 2017 року Марк став міністром оборони та у справах ветеранів після формування коаліційного уряду, що складався з Лейбористської партії, партії New Zealand First та Партії зелених. 27 лютого 2018 року Марка на посаді заступника лідера партії New Zealand First змінив Флетчер Табуто.

Під час виборів 17 жовтня 2020 року, Марк посів третє місце в окрузі Вайрарапа, поступившись кандидату від Лейбористської партії Кірану МакАналті та представнику Національної партії Майку Баттеріку. Він та його колеги, депутати від New Zealand First, втратили свої місця після того, як партія отримала 2,6 % голосів, що нижче п'ятивідсоткового бар'єру для потрапляння до парламенту.

9 листопада 2020 року Марку було надано довічне звання «Почесний» на знак визнання його терміну перебування на посаді члена Виконавчої ради.

З 2020-го До Марка та інших колишніх депутатів парламенту від партії New Zealand First звернулися представники ЗМІ перед зборами партії у червні 2021 року. Він заявив, що не буде присутній на зборах і не поновлюватиме членство в партії, оскільки закінчив із політикою і не зацікавлений у поверненні до парламенту.

Допомога Україні З 2022 року Марк кілька разів відвідав Україну, допомагаючи постраждалим від вторгнення РФ. У березні 2022 року Рону подзвонив із України пастор Овен Помана з організації Humanity Ukraine NZ. В травні 2022 року Марк приєднався до гуманітарної місії Great Commission Society, їхав через Дунаївці, Харків, Чернігів, Дніпро, Київ, із волонтерами він доставляв їжу і ліки до населених пунктів під обстрілами та зруйнованих регіонів, займався евакуацією постраждалих. 2025 року він приїздив неофіційно й за власний рахунок. Після повернення до Нової Зеландії Марк став неофіційним голосом України в новозеландських медіа, де він розказує про побачене в Україні. У грудні 2023 року РФ заборонила Марку та 30 іншим новозеландцям в'їзд до Росії за підтримку України.

Також Марк зв'язався з українськими дипломатами у Веллінгтоні і Сінгапурі, говорив із парламентарями Нової Зеландії, України та Румунії, звертався до бізнесменів, намагаючись знайти автобуси для евакуації. Його поїздки суперечать офіційній позиції уряду Нової Зеландії, який забороняє громадянам їздити до України з безпекових причин.

Мер Картертона, з 2022 Марк був переобраний мером Картертона на виборах 2022 року. Він проводив кампанію за посилення контролю над діяльністю ради, щоб уникнути великих витрат. Марк також висловив стурбованість щодо голосування через велику кількість людей, які не отримують свої виборчі бюлетені, або голоси голосують поштою, заявивши, що «конституційно це може бути незаконним».

Перебуваючи на посаді мера Картертона з 2010 по 2014 рік, Марк підтримував об'єднання органів місцевого самоврядування. У квітні 2021 року міністр місцевого самоврядування Нанайя Махута доручила провести огляд майбутнього місцевого самоврядування в Новій Зеландії. Проект звіту було опубліковано 28 жовтня 2022 року, а остаточний звіт — у липні 2023 року.

В липня 2024 року мер Марк закликав інші місцеві ради розглянути можливість об'єднання у більші утворення через фінансові витрати на програму Шостого національного уряду. Мер Південної Вайрарапи Мартін Коннеллі висловив незгоду з Марком, заявивши, що «занадто рано знати, якими будуть довгострокові наслідки».

Трибунал Вайтангі У січні 2025 року міністр розвитку маорі Тама Потака призначила Марка до Трибуналу Вайтангі.

Примітки