Черви́ще (також — Ши́ні, Червища́нське, Че́рвиське, Черви́ця) — озеро карстового походження в Україні, у межах Любешівської та Прилісненської територіальної громади Камінь-Каширського району Волинської області. Розташоване на південь від села Березичі та на південний захід від села Лобна.
Озеро лежить посеред мішаних лісів і є частиною загальнозоологічного заказника місцевого значення «Тоболівський». Водойма відома своєю чистою, прозорою водою та важкодоступністю, що сприяло збереженню її природи в первозданному вигляді.
Назва Озеро має кілька назв. Офіційна назва — Червище (пол. Czerwiszcze). Також у джерелах зустрічаються варіанти Червищанське та Червиське. Офіційною назвою також вказується Червиця.
Найбільш поширена народна назва — Шині. Вона походить від назви колишнього села Шині (або Шини), яке існувало на березі водойми до Другої світової війни, а його мешканців примусово переселили в 1940-ві—1950-ті роки в рамках колективізації. У XIX столітті в селі було 3 двори. Про колишнє поселення сьогодні нагадують лише поодинокі фруктові дерева та поляни в лісі.
Гідрографія Озеро карстового походження. Улоговина має витягнуту з заходу на схід форму.
Площа водного дзеркала за різними даними становить від 113 га до 165 га. Довжина озера — 2,1 км, ширина — до 0,85 км. Довжина берегової лінії — 15,7 км (за іншими даними — 5,7 км). Максимальна глибина сягає 10 м (за іншими даними — 12 м), середня глибина — 5 м (за іншими даними — 8 м). Об'єм водної маси становить 6,6 млн м³. Площа водозбору — 45,5 км².
Живлення мішане: за рахунок підводних джерел, атмосферних опадів, а також кількох струмків та невеликої лісової річки, що впадають у нього. На сході в озеро впадає каналізований струмок, що дренує озера Лісове та Черемочине. На заході Червище сполучене каналом з річкою Стохід.
Береги переважно заболочені, подекуди піщані, порослі очеретом та чагарниками. Вода в озері надзвичайно чиста і прозора. Взимку водойма замерзає.
Природа Охоронний статус Територія озера Червище входить до складу загальнозоологічного заказника «Тоболівський», створеного рішенням Волинської обласної ради від 31 жовтня 1991 року. Під охороною перебувають лісові насадження віком близько 100 років, а також рідкісні види тварин.
Флора Озеро з усіх боків оточене дрімучими мішаними лісами. На берегах ростуть сосна звичайна, береза бородавчаста та вільха чорна. У нижньому ярусі лісу поширені чорниця, журавлина, буяхи, багно звичайне та різні види осок.
Фауна Іхтіофауна. Озеро багате на рибу. Тут водяться короп, карась, щука, окунь, лин, білий амур, товстолобик, краснопірка, плітка та раки.
Плазуни та ссавці. На берегах можна зустріти вужів та мідянку. Ліси навколо озера є середовищем проживання для зайця-русака, лисиці, сарни, вивірки та інших представників поліської фауни.
Орнітофауна. На території заказника трапляються рідкісні види птахів, занесені до Червоної книги України: пугач (Bubo bubo), лелека чорний (Ciconia nigra), тетерук (Lyrurus tetrix) та орябок (Tetrastes bonasia).
Історія та легенди У лісах навколо озера до примусової колективізації 1940–1950-х років існували хутори, мешканці яких вели натуральне господарство. Після примусового переселення хуторян до колгоспів від їхніх поселень залишилося лише невелике кладовище з похиленими хрестами, розташоване на шляху до озера з боку хутора Заверхлісся.
З озером пов'язано кілька місцевих легенд. На східному березі встановлено хрест на місці, де, за переказами, загинула закохана пара. Інший хрест, на протилежному березі, вшановує пам'ять вчительки, яка ціною власного життя врятувала потопаючих дітей.
Про озеро знято документальний фільм волинськими кінематографістами, а місцевий поет Микола Черняк присвятив йому вірша.
Туризм та рекреація Озеро Шині є популярним місцем для риболовлі та «дикого» відпочинку серед поціновувачів незайманої природи. Через своє розташування серед лісів і боліт, доступ до водойми значно ускладнений. Дістатися до озера можна ґрунтовими лісовими дорогами, які стають практично непроїзними для звичайного транспорту після дощів. Особливою перепоною є болотиста ділянка, відома серед місцевих як «бродок».
Риболовля на озері безкоштовна і дозволена цілодобово.
Інфраструктура для відпочинку мінімальна: на берегах є кілька галявин для встановлення наметів. Лісівники Любешівського лісгоспу облаштували рекреаційний пункт — дерев'яний навіс у вигляді куреня зі столом та лавами.
У 2024 році силами Любешівського лісгоспу було розпочато будівництво лісової дороги із щебеневим покриттям від села Залізниця до озера.
Галерея
Див. також Березичі Лобна Тоболівський заказник
Примітки