Петро́ Йо́сипович Залізю́к ( 14 березня 1906 року, с. Комаргород, нині Тульчинський район, Вінницька область — 18 червня 1975 року, Москва) — український радянський воєначальник, генерал-лейтенант (8 серпня 1955 року).

Біографія Петро Йосипович Залізюк народився 14 березня 1906 року в селі Комаргород Ямпільського повіту Подільської губернії Російської імперії.

Військова служба

Довоєнний час У листопаді 1928 року призваний до лав РККА і направлений до 133-го стрілецького полку (45-та стрілецька дивізія, Український військовий округ), дислокованого в містах Київ і Коростень, де після закінчення полкової школи молодшого начскладу з 1929 року служив на посадах молодшого командира і помічника командира взводу надстрокової служби полкової школи.

У 1931 році вступив до лав ВКП(б). У вересні того ж року направлений на навчання на прискорений курс до Одеської піхотної школи, після закінчення якого в жовтні 1932 року призначений на посаду командира взводу курсантів у складі Ленінградського авіаційно-технічного училища, а в листопаді того ж року на посаду курсового командира 1-ї військової школи авіатехніків імені К. Є. Ворошилова.

У травні 1936 року направлений на навчання до Військової академії імені М. В. Фрунзе, після закінчення якої в травні 1939 року призначений на посаду начальника штабу 75-го стрілецького полку (), дислокованого в Сталінграді, в серпні — на посаду начальника оперативного відділення штабу 103-ї стрілецької дивізії, дислокованої у Ворошиловську (Північнокавказький військовий округ), а в грудні того ж року — на посаду начальника оперативного відділення штабу 9-ї армії, після чого брав участь у бойових діях під час радянсько-фінської війни. За невдачі і прорахунки в плануванні армійських операцій у квітні 1940 року Залізюка понизили в посаді і знову призначили на посаду начальника оперативного відділення штабу 103-ї стрілецької дивізії.

Німецько-радянська війна З початком війни перебував на попередній посаді. У серпні 1941 року отримав поранення і після одужання в жовтні направлений на навчання до Академії Генштабу РККА, проте в листопаді того ж року відкликаний з академії і направлений на формування 58-ї армії (Сибірський військовий округ), де служив на посадах начальника та старшого помічника начальника. Після формування армія була редислокована і включена до складу Архангельського військового округу.

У травні 1942 року Залізюк призначений на посаду начальника 1-го відділення оперативного відділу штабу 7-ї резервної армії, яку в липні того ж року перейменували на 62-гу армію і включили до складу Сталінградського фронту, після чого та брала участь у бойових діях під час Сталінградської битви.

У листопаді 1942 року призначений на посаду начальника штабу 39-ї гвардійської стрілецької дивізії (Південно-Західний фронт), яка брала участь у бойових діях під час контрнаступу під Сталінградом, а в липні 1943 року — в Ізюм-Барвінківській наступальній операції.«З його приходом різко покращилося керівництво штабом… грамотно направляв підлеглих на виконання наказів командування. Знає застосування всіх родів військ і вміло організовує взаємодію»

У серпні призначений на посаду начальника штабу (8-ма гвардійська армія). У період з 30 грудня 1943 по 18 січня 1944 року виконував обов'язки командира цього ж корпусу, який незабаром брав участь у бойових діях під час Нікопольсько-Криворізької, Березнегувато-Снігурівської, Одеської та Люблін-Берестейської наступальних операцій.У дні запеклих боїв за Донбас та в наступних боях у складній бойовій обстановці забезпечив управління боєм частин корпусу. Знає свою справу. Уміло керує роботою підлеглих штабів.

У серпні 1944 року призначений на посаду командира 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка брала участь у бойових діях на західному березі Вісли з розширення плацдарму, а потім у Вісло-Одерській та Берлінській наступальних операціях та штурмі Берліна.

За час війни двічі згаданий у подячних наказах Верховного Головнокомандувача.

Повоєнна кар'єра

Після закінчення війни перебував на колишній посаді.

У січні 1946 року призначений на посаду командира (група радянських військ у Німеччині), а в серпні того ж року — на посаду командира .

У січні 1947 року направлений на навчання до Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова, після закінчення якої в листопаді 1948 року призначений на посаду начальника штабу і 1-го заступника командувача 14-ї армії, в квітні 1953 року — на посаду начальника штабу, у травні 1954 року — на посаду 1-го заступника командувача 15-ї армії (Далекосхідний військовий округ), а у квітні 1956 року — на посаду командувача цією ж армією.

У вересні 1957 року Залізюк призначений на посаду старшого військового радника командувача військами військового округу Національної народної армії НДР, у грудні 1958 року — на посаду начальника штабу Туркестанського військового округу, в липні 1963 року — на посаду начальника штабу і 1-го заступника командувача військами цього ж округу, а у вересні 1964 року — на посаду військового спеціаліста при командувачі військами військового округу Національної народної армії НДР.

З травня 1969 року генерал-лейтенант Петро Йосипович Залізюк перебував у розпорядженні Головнокомандувача Сухопутними військами СРСР і в грудні того ж року вийшов у відставку.

Помер 18 червня 1975 року у Москві. Похований на Введенському кладовищі (ділянка № 29).

Військові звання Генерал-майор (20 квітня 1945); Генерал-лейтенант (8 серпня 1955 року).

Нагороди

Орден Леніна; Чотири ордени Червоного Прапора (23.07.1943, …); Орден Суворова 2 ступеня (16.10.1943); Орден Кутузова 2 ступеня (08.05.1945); Два ордени Червоної Зірки (15.01.1943, …); Медалі; Іноземні ордени та медалі.

Примітки

Література Великая Отечественная. Комдивы : военный биографический словарь / [Д. А. Цапаев и др. ; под общ. ред. В. П. Горемыкина] ; М-во обороны Российской Федерации, Гл. упр. кадров, Гл. упр. по работе с личным составом, Ин-т военной истории Военной акад. Генерального штаба, Центральный архив. — М. : Кучково поле, 2014. — Т. III. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий (Абакумов — Зюванов). — С. 1013—1015. — 1102 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-9950-0382-3. Морозов А. В. 39-я Барвенковская. — М., 1981.