Директи́ва про ґрунтові́ води́ (ДҐВ) — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який встановлює конкретні заходи, передбачені Водною рамковою директивою, з метою запобігання та контролю забруднення ґрунтових вод.

У 2018 році загалом 74% ґрунтових водних об'єктів ЄУ було оцінено як такі, що перебувають у «доброму хімічному стані». Сільське господарство було визначено як основний фактор, що сприяє поганому стану через забруднення нітратами та .

Передісторія Європейські Спільноти (ЄС) вперше запровадили законодавство, що стосується спеціально захисту ґрунтових вод, у 1979 році (Директива 80/68/ЄЕС) для обмеження скидання певних токсичних речовин з промислових джерел.

Між 1991 і 1995 роками були визнані заклики до впровадження заходів, що запобігають довгостроковому погіршенню стану джерел прісної води до 2000 року, а також запити Європейської Ради щодо перегляду Директиви 80/68/ЄЕС через занепокоєння тим, що ресурси ґрунтових вод залишаються під серйозною загрозою як через забруднювачі, так і через зростання .

У звіті Європейського агентства з охорони довкілля за 1995 рік для П'ятого плану дій з охорони навколишнього середовища було зазначено, що рівень видобутку прісної води зріс на 35% між 1970 і 1985 роками. За оцінками, ґрунтові води під більш ніж 85% європейських сільськогосподарських угідь (включаючи Центральну та Східну Європу) також перевищували рекомендовані рівні концентрації нітратів. За оцінками, 65% громадського водопостачання в Європейській економічній зоні наприкінці 1980-х років надходило з джерел ґрунтових вод.

У 1996 році Європейська комісія прийняла програму дій, яка запроваджувала контроль за забором прісної води та визначала необхідність моніторингу якості та кількості прісної води. Згодом Європейський парламент і Рада звернулися до Комісії з проханням створити рамки для європейської водної політики, що призвело до прийняття Водної рамкової директиви (ВРД) у жовтні 2000 року. РДВ має на меті забезпечити баланс між забором та ґрунтових вод, але вирішення стандартів якості хімічного стану було складним завданням, що вимагало пропозиції та прийняття «дочірньої» директиви, яка б уточнювала критерії для вимірювання хімічного стану та тенденцій забруднення. Ця нова Директива про ґрунтові води була прийнята у грудні 2006 року.

Мета ДҐВ містить детальні процедури для досягнення екологічних цілей ВРД щодо якості ґрунтових вод.

Конкретні заходи включають: критерії оцінки доброго хімічного стану ґрунтових вод; та критерії виявлення та зміни тенденцій до зростання концентрації забруднюючих речовин.

Держави-члени зобов'язані встановити порогові значення для всіх забруднюючих речовин та показників забруднення. Директива визначає мінімальний перелік забруднюючих речовин, які необхідно враховувати для визначення ґрунтових водних об'єктів, що ризикують не відповідати належним хімічним стандартам, визначеним ВРД. Як перелік забруднюючих речовин, так і стандарти якості мають переглядатися кожні шість років.

Стандарти якости Водна рамкова директива окреслює стратегії запобігання та контролю забруднення ґрунтових вод. Вона вимагає вжиття заходів з урахуванням параметрів та концентрації забруднюючих речовин для досягнення доброго хімічного стану ґрунтових вод. Зокрема, ґрунтові водні об'єкти не повинні проявляти впливу засоленості або завдавати значної , залежним від об'єкта, щоб вважатися "добрим станом".

Директива про ґрунтові води стосується цих стандартів якості з наступним переліком забруднюючих речовин: + Забруднювач Стандарти якости Нітрати 50 мг/л Активні речовини в пестицидах, включаючи їх відповідні метаболіти, 0,1 мкг/л 0,5 мкг/л (загалом) Стандарт якости визначає загальне значення суми всіх окремих пестицидів, виявлених та кількісно визначених у процедурах моніторингу.

Порогові значення Держави-члени зобов'язані встановити порогові значення для всіх забруднювачів та показників. Порогові значення повинні базуватися на взаємодії між ґрунтовими водами та залежними екосистемами; втручанні у законне використання ґрунтових вод; забруднювачах, що характеризуються як ризиковані; гідрогеологічних характеристиках, включаючи інформацію про природні фонові рівні та водний баланс.

Визначено мінімальний перелік забруднюючих речовин та показників, для яких держави-члени повинні розглянути питання про встановлення порогових значень: + Опис Забруднювачі або індикатори Речовини, іони чи індикатори, які можуть виникати природним шляхом та/або в результаті діяльності людини Арсен, кадмій, свинець, ртуть, амоній, хлорид, сульфат, нітрати, фосфор (загальний)/фосфати Штучні Трихлоретилен, Параметри, що вказують на сольові або інші проникнення Провідність

Висхідні тенденції Держави-члени зобов'язані виявляти значні тенденції до зростання рівня ґрунтових водних об'єктів, які перебувають під загрозою відповідно до ВРД. Директива про ґрунтові води вимагає використання статистичних методів, таких як регресійний аналіз, для часових рядів окремих точок моніторингу.

Очікується, що заходи щодо зміни тенденції до зростання будуть впроваджені, як тільки концентрація забруднюючих речовин досягне 75% від значень, визначених стандартами якості ДҐВ.

Статистичні методи, що використовуються державами-членами, включають дисперсійний аналіз (ANOVA) (іноді в поєднанні з ), непараметричний тест Манна-Кендалла, сезонний тест Кендалла та регіональний тест Кендалла.

Нотатки

These pollutants were inserted in the Commission Directive 2014/80/EU of 20 June 2014

Див. також

Водна рамкова директива Право Європейського Союзу Європейська зелена угода Забруднення вод Охорона ґрунтів

Примітки