Ічединське – Ярактинське – Марково/Дулісмінське – Ужман – сукупність нафтопроводів, що забезпечують видачу продукції з ряду родовищ у північній частині Іркутської області Росії.
Станом на початок XXI століття на півночі Іркутської області вже велась обмежена розробка двох нафтових родовищ – Ярактинського (з 1992-го) та Марківського (з 2000-го), продукцію яких вивозили автотранспортом до Усть-Куту на залізничну станцію Лєна. В 2002-му в межах оптимізації транспортної схеми від Ярактинського до Марківського проклали тимчасовий трубопровід довжиною 112 (за іншими даними – 115 або 94) кілометра та діаметром 150 мм збірно-розбірної системи ПМТП-150 (розроблена для потреб військових та використовує шестиметрові труби зі з’єднанням на раструбах). В 2003-му трубопровід тієї ж системи довжиною 73 кілометра проклали від Дулісмінського родовища до місця врізки у нафтопровід Ярактинське – Марківське. Нарешті, у 2007-му систему ПМТП-150 ввели в дію на дистанції від Марківського до Усть-Кута довжиною 130 кілометрів та пропускною здатністю 0,75 млн тон на рік.
Повноцінна розробка цієї групи родовищ стала можливою наприкінці 2000-х років, коли через цей район пройшла траса потужної нафтопровідної системи Східний Сибір — Тихий Океан (ВСТО), при цьому її нафтоперекачувальна станція НПС-7 Марково знаходться за два десятки кілометрів на північ від установки підготовки Марківського родовища.
В подальшому до НПС Марково подали ресурс за допомогою системи трубопроводів:
- Ярактинське – Марково довжиною 62 кілометра, який став до ладу в 2011 році;
- Ічединське – Ярактинське довжиною 48 кілометрів, що був прокладений у 2015-му.
Що стосується Дулісмінського родовища, то в 2011-му ввели в дію нафтопровід довжиною 80 кілометрів від нього до нафтоперекачувальної станції НПС-8 Ужман.
Примітки