Бенедикт Хлусевич (; 3 квітня 1895, Вільнюс — 28 вересня 1951, Лондон) — польський офіцер, дипломований полковник піхоти Польської армії.
Біографія Син Вінцентія Хлусевича. Служив в Імператорській російській армії. Після відновлення незалежності Польщі вступив до лав Польської армії.
2 листопада 1923 року його було призначено з командування окружного корпусу №III у Гродно до 80-го піхотного полку, одночасно він був направлений на річний курс навчання у Вищій військовій академії у Варшаві у 1923/1924 роках. 15 жовтня 1924 року, після завершення курсу та отримання диплома офіцера Генерального штабу, його було призначено до командування 29-ї піхотної дивізії в Гродно на посаду начальника штабу. 1 грудня 1924 року його було підвищено до підполковника, старшинство якого набуло чинності 15 серпня 1924 року, та присвоєно 48-й чин у корпусі піхотних офіцерів. 28 лютого 1927 року його було переведено до 1-го піхотного полку легіонів у Вільнюсі на посаду командира 2-го батальйону. 23 травня 1927 року його було переведено до 5-го піхотного полку легіонів у тому ж гарнізоні, де він служив командиром 2-го батальйону.
28 січня 1928 року його було переведено до 43-го піхотного полку в Дубно на посаду командира полку. Його було підвищено до полковника, старшинство якого набуло чинності 1 січня 1931 року, та присвоєно 6-й чин у корпусі піхотних офіцерів. Він командував полком до 22 вересня 1937 року.
Після початку Другої світової війни, під час Польської кампанії, він служив начальником штабу окружного командування корпусу № III у Гродно у званні полковника піхоти. Потім він втік до Франції, вступив до лав Польських збройних сил і став командиром піхоти у складі 1-ї піхотної дивізії. Він командував 1-ю півбригадою у складі Окремої Підгальської стрілецької бригади, яка брала участь у битві під Нарвіком, яка тривала з квітня по червень 1940 року. Після битви група полковника Хлусевича була єдиною, хто евакуювався та дістався Великої Британії. 18 листопада 1941 року його перевели до Військового трибуналу як члена.
На рубежі 1941 та 1942 років він був командиром Підгальського стрілецького батальйону.
Він помер 28 вересня 1951 року та був похований на кладовищі Святої Марії в Лондоні.
Сім'я Його дружиною була Зофія, уроджена Іжицька-Герман. У подружжя було двоє дітей: Марія (1923-2018) та Станіслав (1925-2003).
Нагороди
Virtuti Militari, срібний хрест Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази. Медаль Перемоги 3 інші медалі Орден Відродження Польщі, офіцерський хрест (2 травня 1922) Хрест Незалежності (2 серпня 1931) Золотий хрест Заслуги (19 березня 1936)
Література
Dzienniki Personalne Ministerstwa Spraw Wojskowych.