Харьяга — Уса — нафтопровід на півночі Росії.
У 1987 році почалась розробка Харьягінського нафтового родовища. Спершу продукцію вивозили автотранспортом, а в 1989-му ввели в дію нафтопровід Харьяга — Уса загальною довжиною 149 кілометрів, що складався із двох ділянок:
- від Харьяги до Возєйського родовища діаметром 530 мм;
- від Возєйського родовища до Усінська довжиною 45 кілометрів та діаметром 720 мм, яка була запущена ще в 1975 році.
Протранспортований ресурс передається до нафтопроводу Уса – Ухта – Ярославль.
З плином часу по Харьяга — Уса почалось транспортування нафти й інших родовищ, зокрема, Ардалінського (введене в експлуатацію у 1994-му та сполучене з Харьягою нафтопроводом завдовжки 64 кілометри з діаметром 300 мм), Тедінського, Інзирейського, Середньо-Харьягінського, Південно-Шапкінського (в 2005-му сполучене з Харьягою нафтопроводом завдовжки 105 кілометрів з діаметром 300 мм).
Враховуючи зростання видобутку, в 2003 році пропускну здатність трубопроводу Харьяга — Уса збільшили з 7 до 12 млн тонн. Втім, цього також виявилось недостатнім, так що в 2013-му розпочали прокачування частини продукції у протилежному, північному, напрямку по нафтопроводу Харьяга – Південне Хильчую – Варандей.
Примітки