Нижньока́мський нафтопереробний завод (ТАИФ-НК) — розміщене в Нижньокамську підприємство нафтопереробної галузі Росії, що належить компанії «ТАИФ-НК» («Татаро-американські інвестиції і фінанси, Нижньокамськ»).
Історія У 1960-х роках в Нижньокамську почався розвиток потужного нафтохімічного майданчику, у складі якого з'явились комплекс фракціонування зріджених вуглеводневих газів, установки дегідрогенізації та піролізна установка. Основною сировиною для останньої є naphtha — суміш рідких легких вуглеводнів фракції С5 — С9, одним з відповідників якої є прямогонний бензин. З огляду на це, в 1979-му майданчик доповнили власним нафтопереробним виробництвом.
У 1997-му обладнання з нафтопереробки виділили в окремий комплекс, що в підсумку перейшов під контроль компанії ТАИФ-НК з групи ТАИФ, одними з основних власників якої є сини першого Президента Татарстану Мінтімєра Шаймієва.
З початку 2010-х років на сусідньому майданчику діє Нижньокамський нафтопереробний завод компанії ТАНЕКО, підконтрольної «Татнафті». Остання на початку 2000-х років вела судову суперечку з ТАИФ за контроль над старим НПЗ, проте програла та зрештою вирішила звести новий завод.
Російське вторгнення в Україну (з 2022) 12 червня 2026 року Нижньокамський нафтопереробний завод ТАИФ-НК зазнав атаки українських безпілотників. За повідомленням Генерального штабу ЗСУ, удар було завдано одночасно по ТАИФ-НК та НПЗ ТАНЕКО в Нижньокамську, внаслідок чого на обох підприємствах виникли пожежі. Російська влада підтвердила атаку на промислові об'єкти Татарстану.
8 липня 2026 року після атаки БпЛА на НПЗ було зафіксовано масштабну пожежу в районі установки ЕЛОУ-АВТ-7, а також займання технологічних естакад і резервуарів як самого нафтопереробного заводу, так і сусіднього етиленового виробництва. Ураження зазнала установка первинної переробки нафти потужністю 7,3 млн тонн на рік, що є одним із найбільш значних пошкоджень підприємства. Зупинка цієї установки призводить до припинення виробництва бензинових і нафтових фракцій для подальшої переробки та нафтохімічного комплексу, а також суттєво скорочує випуск дизельного пального, що може порушити роботу суміжних виробництв і збільшити собівартість нафтопродуктів.
Основні технологічні установки Потужності з первинної переробки нафти виглядають наступним чином:
— в 1979-му ввели в дію установку ЕЛОУ-АВТ-6 (електрознесолювальна установка в комплексі з атмосферно-вакуумною трубчаткою) з початковою проєктною потужністю 6 млн тонн на рік. У 2002-му вона була модернізована до рівня у 7 млн тонн із переномінуванням на ЕЛОУ-АВТ-7. Станом на 2022 рік потужність установки довели до 7,3 млн тонн на рік. Результатом атмосферно-вакуумної перегонки є прямогонний бензин, дизельне пальне, вакуумний газойль та гудрон;
— запущена у 2006-му установка переробки газового конденсату потужністю 1 млн тонн на рік, що продукує прямогонний бензин, дизельне пальне, авіаційний гас, мазут та зріджені вуглеводневі гази (пропан-бутанова фракція). Під час модернізації цей об'єкт також отримав власну електрознесолювальну установку.
Загальна потужність майданчику з первинної переробки становить 8,3 млн тонн на рік.
Іншими важливим елементами НПЗ стали:
— введена в 1999-му установка вісбрекінгу гудрону потужністю 1,8 млн тонн на рік, що дозволяє продукувати додаткові обсяги вакуумного газойлю;
— запущена у 2006-му установка каталітичного крекінгу потужністю 0,88 млн тонн на рік, яка здійснює переробку вакуумного газойлю, а також мазуту з установки переробки газового конденсату. Продукцією виступають бензин з підвищеним октановим числом (51,8 % первісної сировини), легкий газойль (13,9 %, передається на продукування пального), важкий газойль (8,8 %, відправляється на Нижньокамський завод технічного вуглецю), бутан-бутиленова фракція (9,1 %, частково споживається власним виробництвом високооктанових етерів, а частково спрямовується на сусідні нафтохімічні виробництва Нижньокамськнафтохіму), пропан-пропіленова фракція (6,4 %, постачається на Нижньокамськнафтохім), паливний газ нафтопереробки (3 %);
— запущена у 2022-му установка глибокої переробки нафти, що на той момент була єдиною великотоннажною установкою у світі, яка використовує технологію Veba Combi Cracker (VCC), що суміщує газофазний гідрокрекінг та рідкофазне гідрування (придбана у інжинірингової компанії Kellogg Brown & Root, KBR). Запуск установки відбувся із багаторічною затримкою через відмови державної технічної експертизи надати дозвільні документи на цю новаторську технологію із суперкритичними параметрами — температурі до 500 °C та тиску до 220 атмосфер. При роботі на проєктній потужності установка потребує 2,7 млн тонн гудрону та 0,7 млн тонн вакуумного газойлю, а основними продуктами є дизельне пальне, авіаційний гас, naphtha, а також важкий залишок (з 2025-го переробляється на установці річною потужністю 240 тисяч тонн з отриманням приблизно рівних часток вакуумного газойлю та нафтового коксу у вигляді електродного пеку). На відміну від установок уповільненого коксування, де вихід коксу може складати 25 %, технологія VCC передбачає перехід у кокс лише близько 5 % переробленої сировини.
Серед інших установок наявні:
— установка гідроочистки середніх дистилятів, що стала до ладу у 2002-му та дозволяє випускати дизельне пальне стандарта Euro-5. Після двох модернізацій у 2008 та 2012 роках вона досягнула річної потужності у 2,3 млн тонн;
— введене у 2003-му як доповнення комплексу гідроочистки виробництво гранульованої сірки (нафта поволзьких родовищ традиційно має підвищений вміст цього елементу), що первісно мало потужність 35 тисяч тонн на рік, а у 2014 році модернізоване до показника у 55 тисяч тонн;
— введені у 2009-му виробництва високооктанових етерів загальною потужністю 0,18 млн тонн на рік;
— запущена у 2007 році бітумна установка потужністю 0,12 млн тонн на рік, що споживає як сировину гудрон та вакуумний газойль, а також залишки вісбрекінгу.
Обсяги переробки Станом на другу половину 1990-х при проєктній потужності в 6 млн тонн на рік базова установка первинної переробки нафти могла видавати лише 2,5 млн тонн.
Фактичні обсяги переробки складали:
— у 2007-му — 7,56 млн тонн;
— у 2015-му — 8,43 млн тонн, з них 7,52 млн тонн нафти та 0,91 млн тонн конденсату;
— у 2019-му — 8,3 млн тонн, з яких отримали 5,2 млн тонн світлих нафтопродуктів.
Станом на 2025 рік (після запуску установки глибокої переробки нафти за технологією VCC) НПЗ досяг рівня виходу світлих нафтопродуктів не менше 90 % (частково до 95 %).
Логістика Нафта надходить на завод по трубопроводу Набережні Челни/Альметьєвськ — Нижньокамськ.
Доставляють конденсат залізничним транспортом.
Видача продукції можлива по нафтопродуктопроводу Нижньокамськ – Альметьєвск – Кстово.
Примітки