Станіслав Францішек Вілох (; 13 липня 1890, Плоцьк — 28 серпня 1968, Волласі) — польський офіцер, бригадний генерал.

Біографія Народився в родині Людвіка Вілоха та Агнешки, уродженої Світкевич. Він закінчив юридичну школу. 12 липня 1915 року його призвали до лав російської армії, де він пройшов офіцерську підготовку. З жовтня 1917 року по травень 1918 року він служив у 1-му Польському корпусі в Росії на посаді ад'ютанта однієї з бригад 3-ї Польської стрілецької дивізії.

30 листопада 1918 року його було прийнято до Польської армії, підтверджено звання поручника, старшинство набуло чинності 12 липня 1915 року, та призначено до 21-го піхотного полку. У лавах цього підрозділу він воював проти більшовиків. Він командував ротою, а потім батальйоном. 18 січня 1921 року його було переведено до командування Варшавської цитаделі. З листопада 1921 року по жовтень 1923 року він навчався на Другому нормальному курсі Військової академії у Варшаві. Тим часом, 3 травня 1922 року, йому було присвоєно звання капітана, старшинство набуло чинності 1 червня 1919 року, і він посів 275-е місце в офіцерському корпусі піхоти. 1 жовтня 1923 року, після завершення курсу та отримання диплома офіцера Генерального штабу, його було призначено до Піхотної кадетської школи у Варшаві на посаду викладача тактики. 15 березня 1924 року його було призначено до Канцелярії Тісної Військової Ради. 31 березня 1924 року його було підвищено до майора, зі старшинством з 1 липня 1923 року, та присвоєно 100-й чин у Піхотному офіцерському корпусі. 20 жовтня 1924 року його було призначено до свого 21-го піхотного полку командиром 3-го батальйону. 20 жовтня 1925 року його було призначено до 8-ї піхотної дивізії в Модліні на посаду начальника штабу.

У жовтні 1926 року його було призначено до штабу генерала броні Люціана Желіговського, інспектора армії, що базувався у Варшаві, на посаду другого штабного офіцера. 1 січня 1931 року його було підвищено до підполковника зі старшинством у Піхотному офіцерському корпусі. 2 липня 1934 року його було переведено зі штабу інспектора армії генерала дивізії Казімежа Соснковського до 6-го Підгальського стрілецького полку в Самборі на посаду заступника командира полку. У листопаді 1935 року його було переведено до 82-го піхотного полку в Бресті-на-Бузі на посаду командира полку. З 1937 року до весни 1939 року він знову служив у Генеральному інспектораті армії на посаді першого штабного офіцера Генерального інспектора армії, що базувався у Варшаві. Потім, на посаді першого штабного офіцера Генерального інспектора збройних сил бригадного генерала Антонія Шиллінга. 19 березня 1938 року йому було присвоєно звання полковника за вислугою років, і він посів 26-те місце в корпусі піхотних офіцерів. З 23 березня 1939 року по 20 вересня 1939 року він служив начальником штабу армії «Краків». На цій посаді він брав участь у Польській кампанії. 20 вересня 1939 року, після Першої битви під Томашовом-Любельським, яка завершилася його капітуляцією, його взяли в полон німці.

З вересня 1939 року по 29 квітня 1945 року він перебував у німецькому полоні, зокрема в офіцерському таборі VII A в Мурнау. Після звільнення він вирушив до Італії, де був прийнятий до II Польського корпусу, а в липні 1945 року призначений до штабу 3-ї Карпатської стрілецької дивізії. З листопада 1945 року по 1947 рік він служив у Плановому бюро II Командування Польської армії.

Після демобілізації він залишився у Великій Британії. Головнокомандувач, генерал броні Владислав Андерс, підвищив його до звання бригадного генерала зі старшинством у корпусі генералів з 1 січня 1964 року.

Помер 28 серпня 1968 року у Волласі, тодішньому Чеширі. Він похований на цвинтарі у Вест-Кірбі.

Нагороди

Хрест Хоробрих — нагороджений двічі в 1921 році. Virtuti Militari срібний хрест (№6801; 10 травня 1922) золотий хрест (№184) Золотий хрест Заслуги (10 листопада 1928) Орден Зірки Румунії, офіцерський хрест (1929) Орден Білого орла, лицарський хрест (Югославія; 1929) Медаль «10-річчя війни за незалежність» (Латвія; 1929) Орден Відродження Польщі, лицарський хрест (9 листопада 1932) Медаль Незалежності (9 листопада 1932) Знак Генерального інспектора Збройних сил (12 травня 1936) Орден Орлиного хреста 3-го класу (Естонія; 1936)

Література