Чорна металургія Пакистану — галузь обробної промисловості Пакистану. У 2024 році в країні було виплавлено 4,1 млн т сталі (33 місце в світі), в той час як у 2022 році — 6,0 млн т (27 місце). Галузь представлена державним Пакистанським металургійним заводом повного циклу, розташованим у Карачі, що з 2015 року перебуває у простої, і цілою низкою переважно приватних мінізаводів, що виплавляють сталь з металобрухту у електросталеплавильних печах. Частка сталі місцевого виробництва в попиті становить біля 74,3 % (у 2024 фінансовому році), реша припадає на імпорт. Дешевша імпортна сталь, переважно з Китаю, ускладнює конкуренцію місцевим виробникам. Галузь випускає сортовий і листовий прокат, сталеві труби.

Історія Металургія заліза на території Пакистану розвивалась вже за часів перших індоарійських держав, що виникли на межі 7-6 століть до н. е.

На момент розділу Британської Індії у 1949 році і утворення на її місці незалежних країн, на території Пакистану залишилося 2 невеличких металургійних підприємства, розташованих на заході країни, у Лахорі — державний металургійний завод біля залізничної станції «Мухалпура» (, ) Північно-Західної залізниці та приватний завод Муканд у Бадамі-Баг. Перший з них мав 3-тонну дугову сталеплавильну піч, другий — 5-тонну дугову піч і прокатний стан, що приводився в дію дизельним двигуном. Загальна продуктивність заводів була лише 12-13 тис. т сталі на рік. Крім того, на заході країни, у Гуджранвала, Дуска, Вазірабаді і Сіялкоті працювали зовсім невеликі металообробні майстерні, що обробляли кілька тонн сталі на рік для виготовлення знарядь праці для селян та виробництва ножів. У східній частині країни не було жодного металургійного чи більш-менш важливого металообробного підприємства.Fida Rahim. Development of Steel Industry in Pakistan. West Pakistan Engineering Congress. 1972. pp. 89 — 97.

У 1950-х роках компаніями з США і ФРН на прохання пакистанського уряду було проведено дослідження місцевих покладів залізних руд і дослідження щодо можливості будівництва в країні металургійного заводу повного циклу, що працював би на місцевій залізній руді. Було запропоновано кілька варіантів. Серед варіантів, між іншим, було запропоновано і впровадження Крупп-Ренн процесу, однак він був відхилений. Завод повного циклу так і не було побудовано. До 1960 року в Пакистані з'явилося лише кілька заводів з електродуговими печами і продуктивність країни зросла до 63600 т сталі на рік. Протягом 1960-х років в країні будувалися лише електросталеплавильні заводи з електродуговими печами. Крім того, до 1968 року в Пкистані було побудовано також кілька індукційних печей промислової частоти. До 1970 року всі заводи країни виплавляли біля 124 тис. т сталі на рік.

У 1968 році пакистанські урядові структури підписали з сов'єцьким «Важмашекспортом» () договір щодо підготовки ним проекту будівництва у Пакистані металургійного заводу повного циклу. У 1974 році за допомоги СРСР у місті Карачі було розпочато будівництво першого в країні металургійного заводу повного циклу. Будувалися і суміжні заводи, зокрема, коксохімічний. Будівництво заводу було завершено у 1985 році. Його цехи вводилися в експлуатацію по мірі завершення їх будівництва. У серпні 1981 року стала до ладу перша доменна піч заводу. З 2015 року завод перебуває у простої (станом на 2024).

Сировинна база

Запаси залізної руди в Пакистані обмежені. Підтверджені запаси залізної руди становлять лише 221 млн т, загальні — 930 млн т, вміст заліза у рудах в середньому — 42 %. Запаси хромових руд — 3 млн т.Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X. Видобуток залізних руд становить лише 600 тис. т на рік.

У 2024 фінансовому році було видобуто близько 0,6 млн тонн залізної руди, що на ~63,8 % більше, ніж у попередньому році, з яких ~0,3 млн тонн було експортовано до Китаю.

Характеристика галузі З 2015 року державний Пакистанський металургійний завод, підприємство з виробничою потужністю близько 1,1 млн тонн, не працює (станом на 2024), тому в наш час (2025) чорна металургія Пакистану розвивається переважно приватними фірмами.

Для виробництві сталі у Пакистані використовуються переважно індукційні печі (понад ~85 % виробництва), хоча деякі виробники також експлуатують електродугові печі.Перебої в постачанні електроенергії з національної мережі (відключення та коливання) через застарілу інфраструктуру ускладнюють використання електроенергії. Основною сировиною галузі є металобрухт, причому галузь сильно залежить від імпорту металобрухту. У 2023 році з метою економіії валюти було введено обмеження на імпорт металобрухту. Однак, це призвело до дефіциту сировини для місцевої сталеливарної промисловості, скорочення виробництва, зростання місцевих цін на сталь та зниження загального споживання сталі. У червні 2023 року Державний банк Пакистану скасував заборону на імпорт сталі, хоча проблеми, пов'язані з браком іноземної валюти та високою інфляцією, залишалися. Імпорт сталевого брухту у 2024 фінансовому році становив біля 2,7 млн тонн, що приблизно на 8,0 % більше, ніж у 2023 році. Металобрухт у 2024 році постачався переважно з Китаю.

Статистичні дані У Пакистані споживання сталі на душу населення протягом 2023 року становило ~47,0 кг. + Виробництво основних видів продукції чорної металургії у Пакистані, млн т. Вид продукції 1960 1970 1980 1990 1995 2000 2005 2010 2020 2024 Залізна руда 0,418 0,645 0,6 Кокс 0,620 0,720 0,9 — 0,322 н.д. Чавун 1 1,1 1,5 0,104 0,483 н.д. Сталь 1 0,409 0,5 0,825 1,1 3,803 Феросплави Металопрокат 7,82 Примітки. 1. н.д. — немає даних.

Посилання