Любоми́р Віта́лійович Соче́нко (позивний — «Рікі», 22 травня 1994, м. Київ — 16 вересня 2025, Запорізька область) — український військовослужбовець, громадський активіст. Син художниці Марини Соченко.
Біографічні відомості
Навчався в школі № 129 Дніпровського району м. Києва. У 2014 р. закінчив Коледж інформаційних систем і технологій Державного вищого навчального закладу «Київський національний педагогічний університет ім. Вадима Гетьмана» з червоним дипломом.
Навчався в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (за спеціальністю телекомунікації та радіотехніка, 2014—2017) та в Люблінському університеті ім. Марії Кюрі-Склодовської (економічний факультет, 2018—2020).
Вільно володів кількома європейськими мовами.
Учасник Революції гідності та багатьох патріотичних акцій. Був ініціатором перейменування вулиці Сім'ї Хохлових у КиєвіКияни пропонують перейменувати вулицю Сім'ї Хохлових — причина.
25 лютого 2022 року взяв до рук зброю і став на захист рідного Києва.
Від травня 2022 р. воював у складі 65-ї ОМБр в піхоті, а з 2023 року — в роті ударних БПЛА (РУБАК) цієї ж бригади пілотом БПЛА, командир відділення, сержант.
Загинув у бою за Україну на Запорізькому напрямку. Поховали героя 25 вересня 2025 року на меморіальній ділянці на території церкви Святого Миколая на Аскольдовій могилі, поруч з могилами легендарного комбата Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») та льотчика Андрія Пільщикова («Джус»)Київ віддав останню шану полеглому воїну Любомиру Соченку (+відео, фото).
Нагороди Орден «За мужність ІІІ ст.» (14 квітня 2025)УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 234/2025 «Про відзначення державними нагородами України»; Медаль «Честь, Слава. Держава»; Відзнака міністра оборони України «За поранення»; Нагрудний знак «Золотий хрест» (2024); Відзнака командира 65 ОМБр «Козацький хрест — За бойові заслуги». Відзнака Президента України «За оборону України».
Примітки
Джерела і посилання На фронті загинув воїн Любомир, син відомої художниці Марини Соченко // Вечірній Київ Марина Соченко. «Тепер зігріватимуть душу» // Незборима нація