Волинський кавалерійський полк (Волинський кінний козачий полк; ) — польський кавалерійський полк Листопадового повстання, сформований у травні 1831 року. Добровольче кавалерійське формування, було сформоване польським шляхтичем Каролем Ружицьким на території Волині. Генерал Ян Скшинецький дав цьому полку назву «1-й козачий полк», проте вона за ним не закріпилася. Більше це формування відоме просто як «Волинський кінний полк».

Полк отримав 1 Лицарський хрест, 1 золоту, 6 срібних медалей, окрім тих, що були нагороджені командиром корпусу генералом Самуелем Ружицьким.

Історія У травні 1831 року на Волині відставний майор польської армії Кароль Ружицький створив Волинський кінний полк. Його бійцями стали місцеві козаки з Житомирського та Махновського повітів, а також представники лісової служби, дрібної шляхти та чиновництва, переважно з району Бердичева.

Деякі дослідники вважають цей полк одним із найбоєздатніших кавалерійських підрозділів польських повстанців. Його бійці були настільки вправними, що, за легендою, самі їхній вигляд змушував російські війська тікати з поля бою.

Полк прославився своєю чотиритижневою експедицією: він подолав понад 210 кілометрів із Волині, що була в оточенні російських військ, до Замостя в Королівстві Польському. За цей час вояки Ружицького не лише кілька разів розгромили російські загони, а й захопили значну військову здобич та полонених.

З травня по вересень 1831 року полк брав участь у 16 боях і дрібних сутичках. Серед найвідоміших — битви під Чудновом (8 травня), Молочками (27 травня), Уханями (10 червня), Ілжею (9 серпня), Цепелювом (8 вересня) та Вежбицею (21 вересня). Волинський полк воював у складі корпусів генералів Юзефа Дверницького та Самуеля Ружицького. 31 травня, коли полк увійшов до міста Мендзижеч, до нього приєдналася велика кількість молодих добровольців з місцевої гімназії.

Одним із найвідоміших епізодів в історії полку став бій під Ілжею, під час якого майор Ружицький зійшовся в поєдинку з російським майором Геннінгом і здобув перемогу.

У лавах полку служили відомі особистості: український поет Антін Шашкевич та військовик Михайло Чайковський, який пізніше, у 1848 році, створив власне козацьке формування. Цікаво, що Чайковський був одружений з донькою Кароля Ружицького. Гімном полку була пісня «Руханка» українсько-польського поета Тимка Падури.

У 1918 році традиції полку були відроджені у вигляді 19-го уланського волинського полку Війська Польського.

Зброя Як кавалерійські піки волинські козаки використовували довгі дерев'яні палиці з різними сільськогосподарськими інструментами на кінці (коси, ножі, серпи тощо). Офіцери замість пік використовували кавалерійські шаблі. Також офіцери обмежено могли використовувати крем'яні пістолети, а рядові — можливо, карабіни.

Однострій У Томашув-Любельському, недалеко від Замостя, кравці-євреї пошили для волинських кавалеристів їх впізнавану уніформу, що складалася з білих конфедераток і темно-синього кунтуша (який на деяких зображеннях чомусь показаний практично чорним). Дещо незрозуміла ситуація зі штанами, оскільки на зображеннях можна зустріти штани чорного, темно-синього, червоного і навіть білого кольору. З письмових джерел відомо, що червоні штани передбачалися як парадна уніформа, тому цілком ймовірно, що штани для повсякденної форми були того ж кольору, що і контуш (чорні або темно-сині). Білі штани, ймовірно, могли використовувати офіцери або командувач полком.

Цікаво, що юні добровольці з гімназії в Мендзижеча, які приєдналися до Волинського кінного полку, продовжували носити свою шкільну форму, схожу на уніформу французької піхоти, через що деякі російські солдати могли подумати, що на допомогу повсталим полякам прийшли французи.

Командири полків

Підполковник Августин Бжежанський (з 28 грудня 1830; з 19 серпня 1831 у званні полковника) Капітан Кароль Ружицький (з 20 червня у званні майора; з 12 серпня у званні полковника)

Полкові бої Полк брав участь у бойових діях під час Листопадового повстання.

Битви та сутички:

Чуднів (8 травня 1831 р.), Молочки (27 травня 1831 р.), Киликиїв (30 травня 1831 р.), Тишиця (2 червня 1831 р.), Ухань (10 червня 1831 р.), Тарлув (1 серпня 1831 р.) Воля Павловська (3 серпня 1831), Земборшин, Опатов (6 серпня 1831), Ожарів (8 серпня 1831), Ілжа (9 серпня 1831), Пшитик (11 серпня 1831), Одровонж (14 і 17 серпня 1831 р.), Цєпєлюв (8 вересня), Люцима (9 вересня), Хотча (10 вересня 1831 р.) Вербиця (21 вересня 1831 р.).

Примітки

Бібліографія