Людовіко Ґонзаґа (1480 — червень 1540) — італійський шляхтич і кондотьєр, представник роду Ґонзаґа з гілки Саббіонети.
Біографія Народився в Боццоло, був сином Джанфранческо Ґонзаґи та Антонії дель Бальцо. Після смерті батька він отримав частину родинних земель, зокрема Родіґо, а також, спільно з братом Пірро, — Ґаццуоло, Саббіонету, Помпонеско та Дозоло. Інші двоє синів, Федеріко (1484-1527) та Джанфранческо (який помер у юності), отримали Боццоло, Рівароло та Ізола-Доварезе, тоді як Сан-Мартіно мали розділити між усіма братами.
Батько відправив Людовіко до двору французького короля Карла VIII; пізніше він отримав від імператора Максиміліана I право карбувати монети в Саббіонеті та Боццоло. У 1509 році брав участь в облозі Падуї. Роком пізніше він захищав Верону й отримав титул намісника цього міста. У 1511 році, після смерті свого дядька Людовіко Ґонзаґи, єпископа Мантуї, він отримав феоди Остіано та Кастель-Ґоффредо, що спричинило суперечки з його родичами з головної мантуанської гілки роду Ґонзаґа. У 1515 році Папа Лев X найняв його як полководця, а через рік він служив під командуванням Франческо II Ґонзаґи, маркіза Мантуанського. У 1517 році він за 20 000 дукатів придбав феод Казальмаджоре, але після облоги був змушений передати його роду Сфорца.
Особисте життя Більшість часу Людовіко Ґонзаґа проживав у Саббіонеті, яку отримав від Пірро, разом зі своєю дружиною Франческою Фієскі та родиною. У них народилися діти:
Луїджі «Родомо́нте» (1500-1532) та Джанфранческо «Каньїно» (1502-1529), обидва полководці; Пірро (1505-1529), кардинал Римо-Католицької Церкви; Джулія (1513-1566), дружина Веспасіано Колонни; Іпполіта (пом. 1571), дружина Ґалеотто II Піко делла Мірандола; Паола (пом. 1550), яка вийшла заміж за Джана Галеаццо Санвітале.
Оскільки жоден із синів не пережив його, після смерті Людовіко його землі перейшли до Веспасіано I Ґонзаґи, старшого сина Луїджі.
Примітки
Джерела
Ventura, Leandro (2008). I Gonzaga delle nebbie: storia di una dinastia cadetta nelle terre tra Oglio e Po. Silvana.