«Подражаніє Едуарду Сові» — вірш Тараса Шевченка 1859 року, написаний у С.-Петербурзі.
Написання та автографи Збереглося два чистові автографи вірша: у «Більшій книжці»ІЛ, ф. 1, № 67, с. 280 і у альбомі П. О. Куліша, записаний ШевченкомІРНБУВ, І. 28, 438, арк. 52. Дата в автографі у «Більшій книжці» «19 ноября. С.-Петербург», а в альбомі П. О. Куліша — «1859. 22 ноября». Вірш датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1859 року: 19 листопада 1859 року, місце написання — С.-Петербург«Подражаніє Едуарду Сові» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 329; 726—727.] litopys.org.ua Процитовано 21 вересня 2025.
Первісний автограф не відомий. З датою «19 листопада 1859 р.» Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки», 22 листопада власноручно вписав його з деякими змінами до альбому П. О. Куліша. Текст цього автографа та його фототипічну копію опубліковано в книзі: Д. Іофанов «Матеріали про життя і творчість Шевченка» (Київ, 1957, стор. 77 — 79). Автор публікації висловив думку, що запис в альбомі П. О. Куліша слід вважати основним текстом («канонічною редакцією») вірша, оскільки він хронологічно пізніший. Проте дарчий характер цього автографа і наявні в ньому відхилення від тексту «Більшої книжки», який самим автором призначався для друку, свідчать проти такого висновку.
Сюжет Твір відображає настрій самотності, сподівання поета одружитися«Подражаніє Едуарду Сові» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 111—133.] litopys.org.ua Процитовано 21 вересня 2025. Він є наслідуванням пісеньки сватів Зубчинського й Хадкевича «Ej, posadzę ja przy chatce…» з недрукованої драми Е. Желіговського «Зорський», рукопис якої (під № 111) нині зберігається в Інституті літературознавчих досліджень Польської Академії наук у Варшавідив.: Мальдіс А. Й., Мартинова Е. М. Творча співдружність революційних демократів: Шевченко і Желіговський // Радянське літературознавство. — 1964. — № 2. — С. 107; Мартынава Э., Мальдзіс А. Шаўченка і Жалігоўскі: З гісторыи беларуска-украінска-польскіх літаратурных сувязей // Тарас Шаученка і беларуская література. — Мінск, 1964. — С. 187—189; Гаско М. В поисках истины// Радуга. — 1964. — № 9. — С. 177—181. Шевченко познайомився з драмою «Зорський» 11 квітня 1858 р., про що свідчить запис у щоденнику: «Вечером у Белозерского слушал новую драму Желяковского (Совы)». До публікацій А. Й. Мальдіса та Е. М. Мартинової джерело Шевченкового наслідування визначалося неточно; зокрема, протягом довгого часу його пов'язували з близьким за текстом віршем: «Ej, posadzę ja przy chatce…», вміщеним під № 74 у збірці Яна Чечота «Pionsli wieśniacze znad Niemna, Dniepra i Dniestra»Wilno, 1845; див.: Щурат В. Шевченко — Желіговський — Чечот // Діло. — 1910. — 28 травня. Тому назва вірша в багатьох виданнях, включаючи й Повне зібрання творів у шести томах (Т. 2. — С. 374), подавалася як присвята польському поетові: «Подражаніє Едуарду Сові».
Публікація Вперше вірш надруковано в журналі «Основа» (1862, № 2, стор. 2) за «Більшою книжкою», під редакційною назвою «Подражаніє польському поетові Антонію Сові» та з виправленням у рядку 3: «І яблуньку і грушечку». За першодруком зроблено список невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» (1862)ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с 621.
До збірки творів уперше введено у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867, стор. 639), за першодруком, під довільною назвою «Антонію Сові» (в якій прізвище наслідуваного Шевченком автора перетворилося на присвяту) й з підзаголовком «Подражаніє польському поетові», що й спричинилося до неточності в назві вірша у наступних виданнях.
Примітки
Посилання «Подражаніє Едуарду Сові» на порталі kobzar.ua