Янко Даучик (, 22 березня 1941, Прага — 13 травня 2017, Мадрид) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. Син тренера Фердинанда Даучика, з яким неодноразово грав в одній команді. Виступав, зокрема, за клуб «Реал Мадрид», у складі якого став дворазовим чемпіоном Іспанії, але основним гравцем не був.

Ігрова кар'єра Народився 22 березня 1941 року у Празі. Його батько, Фердинанд Даучик, був відомим футболістом і тренером, а тітка Анна Віола була дружиною Ладіслава Кубали — зірки «Барселони». Через прихід соціалістів до влади сім'я залишила Чехословаччину й 1949 року перебралася до Іспанії, коли Фердинанд Даучик підписав контракт із «Барселоною». У юності Янко займався футболом в системі мадридського «Атлетіко», а також виступав за «Індаучу» та «Саламанку» на правах оренди. У дорослому футболі дебютував 1959 року виступами за команду «Райо Вальєкано», в якій провів один сезон, взявши участь у 4 матчах Сегунди і забивши гол у своєму дебютному матчі проти «Валенсії Месталья».

Разом із батьком переїхав до Португалії, де короткий час був у структурі «Порту», після чого слідом за батьком у 1960 році підписав контракт з клубом «Реал Бетіс». Під його керівництвом дебютував у Прімері в грі проти «Мальорки» і відразу заявив про себе: у першому ж сезоні забив 9 голів у чемпіонаті та 6 у Кубку, включно з хет-триком у ворота «Реал Сосьєдад». Всього за два роки у Севільї забив 14 голів у 38 матчах чемпіонату.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Реал Мадрид», до складу якого приєднався 1962 року. Попри перспективи, пробитися в основу серед таких зірок, як Альфредо Ді Стефано, Франсіско Хенто, Ференц Пушкаш та інші, було майже неможливо. За три сезони провів близько 20 матчів у чемпіонаті та Кубку, забивши 8 м'ячів і за цей час двічі виборював титул чемпіона Іспанії. У 1964 році його віддали в оренду до «Мелільї», де він проходив військову службу.

У травні 1965 року його викупив столичний «Атлетіко». Він дебютував за команду Отто Бумбеля у півфіналі Кубка ярмарків проти «Ювентуса», а також зіграв два матчі в Кубку Іспанії, змаганні, яке його команда зрештою виграла. Потім він повернувся на військову службу та провів другий сезон у «Мелільї».

У 1967 році він поїхав за своїм батьком Фердинандом, зятем Ласло Кубалою та племінником Бранко до Канади, щоб грати за «Торонто Фалконс» у Національній професійній футбольній лізі (NPSL). Там він став справжньою зіркою, забивши у 17 матчах 20 голів, завдяки чому став найкращим бомбардиром чемпіонату, а також одним із провідних асистентів. Наступного року розпочав сезон у NASL, де за чотири тури відзначився п’ятьма голами, але невдовзі перебрався до чилійського клубу «Універсідад де Чилі», але закріпитися не зміг.

Повернувшись до Іспанії, Янко знову виступав за «Райо Вальєкано», а згодом приєднався до «Сант-Андреу», який тоді тренував його батько. У 1970 році вони разом перейшли в «Еспаньйол», де Янко зіграв у Прімері в сезоні 1970/71, провівши 13 матчів і забивши один гол. Після відставки батька він втратив місце в основі і незабаром покинув клуб. Завершив ігрову кар'єру у команді «Херес», за яку виступав протягом 1971—1972 років.

Титули і досягнення Чемпіон Іспанії (2): «Реал Мадрид»: 1962/63; 1963/64 Володар Кубка Іспанії (1): «Атлетіко»: 1964/65

Особисте життя Походив із футбольної династії: його батько Фердинанд Даучик був відомим тренером, сестра Анна Віола вийшла заміж за Ладіслава Кубалу, а його кузен Бранко Кубала та брати Ігнасіо і Хав’єр Даучики також стали футболістами.

Після виходу на пенсію займався бізнесом і деякий час працював тренером нижчолігового клубу «Москардо». Янко Даучик помер 13 травня 2017 року на 77-му році життя у місті Мадрид.

Примітки

Посилання