Блазіус фон Шемуа (; 2 січня 1856, Клагенфурт — 21 листопада 1920, Клагенфурт) — австрійський військовий діяч, генерал-майор словенського походження.
Життєпис Блазіус фон Шемуа Enciklopedija Slovenije. Mladinska knjiga, Любляна 1987—2002 був сином армійського офіцера Блажа Жемви. Він закінчив Терезіанську військову академію у Вінер-Нойштадті в 1874 році та Військову вищу школу у Відні в 1884 році, де також був лектором з 1893 по 1897 рік. Biografski leksikon Gorenjci. Spletni biografski leksikon. Osrednja knjižnica Kranj.
У 1879 році Шемуа три роки був членом австро-угорської військової місії в Персії, протягом яких він глибоко захопився ісламом. В очах своїх колег перський досвід назавжди позначився на його характері. Він був дарвіністом і членом окультного Нового ордену тамплієрів Ланца фон Лібенфельса. Його тамплієрське ім'я було Фра Готтард.Lawrence Sondhaus, Franz Conrad Von Hötzendorf: Architect of the Apocalypse (Humanities Press, 2000), стор. 117.
У 1910 році Шемуа був відповідальним за загальнонаціональну мобілізацію у Військовому міністерстві. З 1911 по 1912 рік він був начальником Генерального штабу Австро-Угорщини, найвищою посадою в ієрархії Австро-Угорської армії. На початку Балканських воєн 1912—1913 років його було призначено командиром 16-го корпусу в Дубровнику та підвищено до фельдмаршаллейтенанта. У 1913 році його було підвищено до генерала піхоти. На початку Першої світової війни в 1914 році, під час битви за Галичину, він командував 2-м корпусом, але не відзначився в битві при Томашові. Його замінив . Після цього його було призначено командувачем оборони Дунаю від Кремса до Прессбурга. У 1915 році він пішов у відставку за власним проханням.
Примітки