Жозеф Жадрежак (), або Жозеф Яджейчак (, 20 лютого 1918, Гладбек — 24 листопада 1990, Рубе) — французький футболіст, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за клуб «Лілль», з яким був чемпіоном Франції та триразовим володарем Кубка Франції. Також грав за національну збірну Франції. Згодом також нетривалий час був головним тренером «Лілля».

Клубна кар'єра Родина Жадрежак була однією із великої групи польських емігрантів, які у 1920-х роках переїхали до північної Франції, часто після проміжної зупинки в Рурській областіWahl/Lanfranchi, S. 134. Його родина оселилася в околицях французького Брюе, куди вони прибули з німецького Гладбека, де народився Жозеф. Усі чоловіки з родини працювали на шахтах Compagnie des mines de Bruay, а сам хлопець поєднував навчання й роботу з футболом. Спочатку він виступав за невеликі клуби у сусідніх Гудені та Дівіоні, а згодом за «Брюе-ла-Бюїсьєр», разом із яким двічі поспіль виходив у головну сітку Кубка Франції (1938, 1939).

Його талант привернув увагу одразу двох клубів — «Ланса» і «Фіва». Попри тісні зв'язки «Брюе» з «Лансом», Жадрежак обрав «Фів», який відстояв своє право на гравця навіть у юридичному споріHurseau/Verhaeghe, Les immortels du football nordiste, S. 73. У складі «Фів» Жадрежак проявив себе як «дуже жорсткий, сильний у єдиноборствах та ефективний захисник»Denis Chaumier: Les Bleus. Tous les joueurs de l’équipe de France de 1904 à nos jours. Larousse, o. O. 2004, ISBN 2-03-505420-6, S. 166. Втім, подальший розвиток кар'єри перервала Друга світова війна. У вересні 1939 року у Франції було оголошено мобілізацію, через що чемпіонат розділили на регіональні групи. Клуби з північних регіонів, серед них і «Фів», втратили можливість брати участь у національних турнірах. У цей період Жадрежак виступав лише на регіональному рівні, зрідка з'являючись у фінальних стадіях Кубка Франції. У сезоні 1940/41 він уперше зіграв у фіналі Кубка, де «Фів» поступився «Бордо» (0:2). У 1943 році французька влада створила систему «федеральних команд», і Жадрежак приєднався до клубу «Лілль-Фландрія», яка стала віцечемпіоном Франції, але цей титул не визнається офіційнимHurseau/Verhaeghe, Olympique Lillois — Sporting Club Fivois — Lille O.S.C., S. 65.

Після війни він повернувся до професійного футболу, проте вже не у «Фіві», а у новоствореному клубі «Лілль», що виник після злиття «Фіва» та «Олімпіка» (Лілль). Саме з «Ліллем» настав розквіт його кар'єри. Команда, очолювана спершу Джорджем Беррі, а потім Андре Шева, стала одним із лідерів французького футболу. У 1946 році «Лілль» виграв чемпіонат Франції та Кубок, оформивши «золотий дубль»L’Équipe/Ejnès, Coupe de France, S. 145; ein Foto Jadrejaks bei der Ehrenrunde nach dem Endspiel von 1947 findet sich in Hurseau/Verhaeghe, Olympique Lillois — Sporting Club Fivois — Lille O.S.C., S. 85. Загалом Жадрежак п'ять разів виходив із клубом у фінал Кубка поспіль (1945—1949), тричі ставав його володарем, а у 1949 році відзначився навіть автоголом у матчі проти «Расінга» (2:5)L’Équipe/Ejnès, Coupe de France, S. 365. У чемпіонаті «Лілль» тричі поспіль (1948—1950) ставав віцечемпіоном країни. Як гравець Жадрежак відзначався скромністю та авторитетом у команді. У грудні 1949 року він увійшов до ради гравців, що відстоювала перед керівництвом підвищення зарплатdiese Charakterisierung Hennos bspw. nach Cornu, S. 78. Завдяки їхньому бойкоту вдалося змусити президента клубу піти на поступкиWahl/Lanfranchi, S. 146f.; Cornu, S. 91. У 1950 році Жадрежак завершив виступи на професійному рівні, маючи у своєму активі чотири офіційні титули та рекордні шість фіналів Кубка ФранціїStéphane Boisson/Raoul Vian: Il était une fois le Championnat de France de Football. Tous les joueurs de la première division de 1948/49 à 2003/04. Neofoot, Saint-Thibault o. J..

Виступи за збірну 26 травня 1947 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Франції в товариській грі проти Нідерландів (4:0). Згодом у червні 1947 року захисник провів ще два матчі за національну збірну Франції, зігравши по 90 хвилин у переможних зустрічах проти Бельгії (4:2) та Швейцарії (2:1). Незважаючи на успіхи, більше викликів до «синіх» не отримувавL’Équipe/Gérard Ejnès: La belle histoire. L’équipe de France de football. L’Équipe, Issy-les-Moulineaux 2004, ISBN 2-951-96053-0, S. 310.

Подальше життя та смерть Ще під час кар'єри Жадрежак відкрив кафе у Сент-Андре-лез-Ліллі, яке приносило йому прізвисько «Пекар із Сент-Андре»Cornu, S. 85. Після завершення виступів він грав і тренував місцеву аматорську командуCornu, S. 90, а згодом тренував «Армантьєр», також аматорський клуб на околиці Лілля.

У сезоні 1969/70 він навіть очолював «Лілль», який тоді виступав у чемпіонаті аматорів, і вивів його до Другої ліги.

Помер 24 листопада 1990 року на 73-му році життя у місті Рубе.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення Чемпіон Франції (1): «Лілль»: 1945/46 Володар Кубка Франції (3): «Лілль»: 1945/46, 1946/47, 1947/48

Примітки

Джерела Jean Cornu: Les grandes équipes françaises de football. Famot, Genève 1978 Marion Fontaine: Le Racing Club de Lens et les " Gueules Noires ". Essai d'histoire sociale. Les Indes savantes, Paris 2010, ISBN 978-2-84654-248-7 Paul Hurseau/Jacques Verhaeghe: Olympique Lillois — Sporting Club Fivois — Lille O.S.C. Alan Sutton, Joué-lès-Tours 1997, ISBN 2-84253-080-2 Paul Hurseau/Jacques Verhaeghe: Les immortels du football nordiste. Alan Sutton, Saint-Cyr-sur-Loire 2003, ISBN 2-84253-867-6 L’Équipe/Gérard Ejnès: Coupe de France. La folle épopée. L’Équipe, Issy-les-Moulineaux 2007, ISBN 978-2-915-53562-4 Alfred Wahl/Pierre Lanfranchi: Les footballeurs professionnels des années trente à nos jours. Hachette, Paris 1995, ISBN 978-2-0123-5098-4

Посилання