Ніколас Кордова (, 9 лютого 1979, Талька) — чилійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав на батьківщині за клуби «Коло-Коло» та «Уніон Еспаньйола», а також національну збірну Чилі, але найбільше відомий виступами у Італії, де провів понад десять сезонів, виступаючи як у Серії А (64 гри, 8 голів), так і в Серії B (188 ігор, 35 голів).

Клубна кар'єра Народився 9 лютого 1979 року в місті Талька і починав займатись футболом у школі клубу «Рейнджерс» з рідного міста. В одинадцять років переїхав до Сантьяго, де приєднався до юнацьких команд «Коло-Коло». Дебют у першій команді відбувся у вісімнадцятирічному віці під час страйку професійних футболістів — у дербі проти «Універсідад Католіка», де «альбос» поступилися 1:4. Саме з «Коло-Коло» футболіст здобув свої єдині два титули на батьківщині, вигравши чемпіонат у 1997 та 1998 роках, та отримав шанс виступати на міжнародному рівні в Кубку Меркосур і Кубку Лібертадорес. Загалом провів у рідній команді сезони, взявши участь у 54 матчах чемпіонату.

Провівши майже чотири сезони з «Коло-Коло», він перейшов до «Уніон Еспаньйоли», де його швидко помітив скаут італійської «Перуджі», куди футболіст незабаром і перейшов. У серпні 2001 року Кордова дебютував за новий клуб у Серії А в матчі проти «Інтернаціонале» (1:4), вийшовши в основі, але вже у перерві замість чилійця вийшов Фабіо Гатті. Через брак ігрової практики у команді Серсе Космі, вже в січні 2002 року Кордова був відданий в оренду у «Кротоне» з Серії B.

Улітку 2002 року підписав чотирирічний контракт з іншою командою Серії В, «Барі». Там швидко став основним гравцем та одним із найкращих бомбардирів команди. Проте, чергове пониження у класі змусило його змінити клуб і у 2004 році він перейшов у «Ліворно» з Серії А. Втім, у вищому дивізіоні чилієць знову не зумів закріпитись, провівши лише 5 ігор, тому наступного року був відправлений в оренду до «Асколі», з яким зумів піднятися до Серії А у 2005 році.

У 2006 році приєднався до «Мессіни» з Серії А. Попри особисто найкращий сезон в еліті з 5 голами, команда знову вилетіла, але він залишився ще на рік у Серії B. Після завершення контракту у 2008 році підписав угоду з «Гроссето», де проявив себе як лідер, відзначився низкою результативних матчів і допоміг клубу вийти до плей-оф за підвищення до Серії А.

У липні 2009 року перейшов до «Парми», проте за нову команду провів лише одну гру у кубку, так іне дебютувавши у Серії А, тому вже взимку 2010 року перебрався до «Брешії». Тут став одним із лідерів команди, вивів її до Серії А і навіть після операції залишався ключовою фігурою. Його відзначали влучними ударами зі штрафних. Востаннє вразив ворота у квітні 2012 року в матчі проти «Верони». Після закінчення сезону 2011/12 залишився без клубу. Незважаючи на інтерес з боку «Спеції», він повернувся до Чилі, щоб спробувати приєднатися до рідного «Коло-Коло», а потім кількох інших команд, але контракт не було укладено, тому 15 лютого 2013 року Кордова оголосив про завершення кар'єри.

Виступи за збірні З 1998 року залучався до складу молодіжної збірної Чилі, з якою того року виграв турнір в Алькудії, а наступного року став третім бомбардиром молодіжного чемпіонату Південної Америки (5 голів у 8 матчах), де він оформив дві дубля — проти Венесуели (6:0) та Перу (4:0), а чилійці посіли підсумкове 6 місце. Всього на молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах, забив 5 голів.

30 квітня 2003 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Чилі в товариському матчі проти Коста-Рики (1:0), вийшовши на поле на 68-й хвилині замість Кларенса Акуньї. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 5 матчів, забивши один гол — у серпні 2011 року в матчі проти Франції (1:1).

Кар'єра тренера Отримав тренерську ліцензію в Італії, закінчивши відому школу в Коверчано. Кордова спочатку працював із університетською командою Duoc UC, після чого у 2014 році став асистентом Уго Токаллі в молодіжній збірній Чилі, яка грала на молодіжному чемпіонаті Південної Америки 2015 року. На цьому турнірі чилійці посіли останнє місце у групі, через що Токаллі був звільнений і Кордова очолив команду, з якою знову виграв турнір в Алькудії, тепер вже як тренер, але в офіційних змаганнях результатів не досяг.

Наприкінці 2015 року став головним тренером клубу «Палестіно», з яким дійшов до чвертьфіналу Південноамериканського кубка 2016 року, вибивши у попередньому етапі бразильське «Фламенго». 11 березня 2017 року після серії з 7 матчів без перемог подав у відставку.

1 липня 2017 року Кордова очолив «Сантьяго Вондерерз», з яким виграв Кубок Чилі 2017 року, але клуб вилетів у Прімеру B через систему середнього коефіцієнта. У 2018 році з командою він грав у Кубку Лібертадорес, проте після серії поразок залишив команду з Вальпараїсо 20 березня 2018 року. Після цього з червня 2018 по травень 2019 року тренував перуанський «Універсітаріо де Депортес».

У грудні 2020 року був призначений наставником молодіжної збірної Катару U-23, з якою вивів команду на молодіжний Кубок Азії 2022 року, але там катарці стали останніми у групі. У лютому 2022 року чилієць тимчасово паралельно очолив місцевий клуб «Ер-Раян», а в червні був затверджений постійним головним тренером, залишивши роботу у збірній. Під його керівництвом команда врятувалася від вильоту, після чого чилієць залишив команду у червні 2023 року.

У серпні 2023 року став технічним керівником чоловічих юнацьких збірних Чилі, куруючи команди до 15, 17 та 20 років і паралельно знову отримав пост головного тренера збірної U-20, якою керував на домашньому молодіжному чемпіонаті світу 2025 року. Паралельно працював і з другими командами федерації — у листопаді 2023 року, після відставки Едуардо Беріссо, був призначений виконувачем обов'язків головного тренера національної збірної Чилі та провів у цьому статусі один матч відбору до ЧС-2026 проти Еквадору (0:1), у 2024 році керував олімпійською збірною Чилі на Преолімпійському турнірі, де чилійці не змогли кваліфікуватись на Олімпіаду у Парижі після розгромної поразки 0:5 від аргентини, а у липні 2025 року знову був призначений виконувачем обов'язків головного тренера національної збірної Чилі.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатКубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів1997 «Коло-Коло» ПД 11 1 - - - - - - - - - 11 1 1998 ПД 15 1 - - - - - - - - - 11 1 1999 ПД 19 1 - - - - - - - - - 15 1 2000 ПД 9 0 - - - - - - - - - 9 0Усього за «Коло-Коло» 54 3 - - - - - - 54 3 2001 «Уніон Еспаньйола» ПД 14 1 - - - - - - - - - 14 1 2001-січ. 2002 «Перуджа» A 11 0 КІ 3 0 - - - - - - 14 0 січ.-черв. 2002 «Кротоне» B 14 1 КІ - - - - - - - - 14 1 2002–03 «Барі» B 26 5 КІ 6 1 - - - - - - 32 6 2003–04 B 39+1Плей-аут. 12 КІ 0 0 - - - - - - 40 12Усього за «Барі» 65+1 17 6 1 - - - - 72 18 2004-січ. 2005 «Ліворно» A 5 0 КІ 5 0 - - - - - - 10 0 січ.-черв. 2005 «Асколі» B 8+1У плей-оф. 0 КІ - - - - - - - - 9 0 2005–06 A 4 0 КІ 2 0 - - - - - - 6 0Усього за «Асколі» 12+1 0 2 0 - - - - 15 0 2006–07 «Мессіна» A 23 5 КІ 4 1 - - - - - - 27 6 2007–08 B 37 7 КІ 1 0 - - - - - - 38 7Усього за «Мессіну» 60 12 5 1 - - - - 65 13 2008–09 «Гроссето» B 32+2 7 КІ - - - - - - - - 34 7 2009-січ. 2010 «Парма» A 0 0 КІ 1 0 - - - - - - 1 0 січ.-черв. 2010 «Брешія» B 12+1 2 КІ - - - - - - - - 14 2 2010–11 A 21 2 КІ 0 0 - - - - - - 21 2 2011–12 B 18 1 КІ 0 0 - - - - - - 18 1Усього за «Брешію» 51+1 5 0 0 - - - - 53 5Усього за кар'єру 323 46 22 2 - - - - 345 48

Статистика виступів за збірну

Досягнення Як гравця Чемпіон Чилі (2): Клаусура 1997, 1998

Як тренер

Володар Кубка Чилі (1): 2017

Примітки

Посилання