Комплекс з виробництва добрив у Воскресе́нську — підприємство хімічної промисловості, що діє у Московській області Росії. Наразі відоме як «Воскресенские минеральные удобрения» та з 2008 року входить до концерну «Уралхім».
У 1932-му ввели в дію виробництво сульфатної кислоти та суперфосфату (останній отримують шляхом обробки фосфоритів сульфатною кислотою). Сировиною для продукування кислоти виступали пірити з уральських родовищ, а фосфоровмісну сировину подавали з сусіднього Лопатінського рудника (розробляв Єгор'євське родовище фторкарбонатапатиту). Втім, вже у період між 1933 та 1937 роками у Воскресенську також почали працювати з апатитами Хібінських родовищ (розташоване на Кольському півострові, проте могло забезпечувати більш високоякісну сировину).
У 1938-му напрямок сульфатної кислоти підсилили агрегатом продуктивністю 40 тонн на добу, а в 1955-му ввели в дію піч для спалювання піритів, що споживала 100 тонн піритів на добу. Ще одне виробництво сульфатної кислоти стало до ладу в 1966-му. В 1979, 1983 та 1987 роках для заміни застарілих потужностей ввели в дію три однотипні агрегати з виробництва сульфатної кислоти СК-28, СК-41 та СК-48, що забезпечували виробництво 1,4 млн тонн на рік. Також відбувся перехід від піритів до спалювання сірки, яку у великих обсягах продукують під час очистки нафти та газу. Станом на кінець 2000-х у роботі залишались СК-41 та СК-48 із сукупною потужністю біля 1 млн тонн на рік.
У 1962-му почали виробництво екстракційної фосфорної кислоти (отримують так само обробкою фосфоритів сульфатною кислотою, проте за іншою технологією, аніж для суперфосфату), а в 1964 році узялись за продукування подвійного суперфосфату, що є результатом обробки фосфоровмісної сировини як сульфатною, так і фосфорною кислотами.
На додачу до традиційного напрямку фосфорних добрив, на початку 1960-х у Воскресеньску освоїли випуск борного добрива на основі датолітової сировини (відомо, що останню постачали з розташованого аж у Приморському краї Дальнєгорського рудника, втім, з 1966-го він майже повністю переробляє свою руду на місці), а також бісульфітів аммонію та натрію.
Черговий етап розвитку заводу був пов'язаний із запуском у 1969-му виробництва складних азотно-фосфорних добрив, при цьому особливістю майданчику у Воскресенську стало використання технології обробки фосфоровмісної сировини нітратною кислотою (що, зокрема, виключало утворення відвалів фосфогіпсу, характерних для розкладення сульфатною кислотою). З огляду на це в 1970-му запустили виробництва аміаку та нітратної кислоти (сировиною для якої і був аміак). Потужність воскресенського майданчику по аміаку досягнула 200 тисяч тонн на рік, а необхідний для його продукування природний газ міг надходити по трубопровідній системі САЦ I, II (в другій половині 1960-х була під'єднана до Кільцьового газопроводу Московської області саме в районі Воскресенська). Нові технології потребували більш якісної сировини, тому припинили поставки з Єгор'євського родовища і зосередились на апатитах Кольского півострова.
Ще одним напрямом використання аміаку стало продукування амофосу (моноамонійфосфату), який отримують реакцією аміаку з фосфорною кислотою. Два цехи амофосу ввели в дію у 1974 та 1978 роках.
Супутнім продуктом отримання екстракційної фосфорної кислоти з апатитів є кремнефтористоводнева кислота, тому в 1969-му ввели в дію цех фтористих солей. Тут можуть випускати фтористий алюміній в обсягах 12,5 тисячі тонн на рік.
У 1990-х роках частину цехів закрили, зосередившись на виробництві амофосу (зокрема, в 1994-му був зупинений, а потім розукомплектований цех складних добрив). Втім, того ж десятилісття, в 1999-му, до асортименту продукції додали діамонійфосфат (також результат реакції аміаку та фосфорної кислоти).
У 2009-му завод припинив продукування аміаку.
Станом на кінець 2000-х потужність майданчику становила 300 тисяч тонн фосфорної кислоти та 650 тисяч тонн моноамонійфосфату та діамонійфосфату. Інше джерело вказує потужність на 2019 рік як 160 тисяч тонн фосфорної кислоти в перерахунку на 100 % P2O5, 480 тисяч тонн моноамонійфосфату та 420 тисяч тонн комплексних азотно-фосфорно-калійних добрив. Останні виробляють на основі моноамонійфосфату з використанням таких покупних добрив як нітрат калію, карбамід та аміачна селітра.
В 2023-му асортимент майданчику поповнили сульфат амонію (результат реакції аміаку та сульфатної кислоти) та монокалійфосфат (проектна потужність по цьому добриву становить 72 тонни на добу).ГОДОВОЙ ОТЧЕТ Открытого акционерного общества «Воскресенские минеральные удобрения» за 2014 годИ Н Ф О Р М А Ц И О Н Н О — Т Е Х Н И Ч Е С К И Й С П Р А В О Ч Н И К П О Н А И Л У Ч Ш И М Д О С Т У П Н Ы М Т Е Х Н О Л О Г И Я М ИТС 2 ─ 2019 ПРОИЗВОДСТВО АММИАКА, МИНЕРАЛЬНЫХ УДОБРЕНИЙ И НЕОРГАНИЧЕСКИХ КИСЛОТ
Примітки