«Чотири шляхи до прощення» () — збірка, що складається з чотирьох оповідань американської письменниці Урсули Ле Гуїн. Усі чотири історії відбуваються в майбутньому і пов'язані з планетами Єове (Yeowe) та Верел (Werel). Обидві планети є членами Екумену (Ekumen) — колективу планет, який Ле Гуїн використовує як тло для багатьох своїх романів та оповідань у Гайнському циклі (Hainish Cycle). У 2017 році збірку було перевидано у другому томі «Гайнські романи та оповідання» (Hainish Novels & Stories), а також у форматі електронної книги, доповненої п'ятим пов'язаним оповіданням Ле Гуїн, під назвою «П'ять шляхів до прощення» (Five Ways to Forgiveness).

Налаштування Історії у книзі розгортаються на двох планетах — Верел та Єове — у далекій зоряній системі. Ці планети були заселені людьми, яких туди доставив стародавній народ гайнців (цей «Верел» не є тим самим світом, що має назву Верел у романах Ле Гуїн «Планета вигнання» та «Місто ілюзій»). Верел має довгу історію інституційного поневолення світлошкірих осіб з боку темношкірих етнічних груп (останні принизливо називають перших «порохнявими» або «курними» (dusties)). Коли Екумен відновив контакт із вереліанцями, цей шок спонукав одну з вереліанських націй, вое део (Voe Deo), розвинути космічну програму та заселити іншу придатну для життя планету в системі, Єове, переправивши туди переважно населення рабів. Зрештою, раби на Єове здійснили успішне повстання та здобули незалежність. Ця подія сталася у відносно недавньому минулому для чотирьох оповідань. Нації Верела стурбовані тим, що «активи» на їхній планеті можуть спробувати здійснити подібний заколот.

Зміст

«Зради» (Betrayals). Це історія Йосс (Yoss), літньої, відставної вчительки природничих наук, яка пережила Визвольну війну на Єове. Вона живе поруч із Вождем Абберкамом (Chief Abberkam), опальним лідером тієї війни та противником контактів з Екуменом. Обидва живуть у пустельній місцевості планети. Абберкам рятує кішку Йосс від випадкової пожежі, яка знищує її хатину; після цього Йосс переїжджає до будинку Абберкама. Це оповідання глибоко досліджує теми пам'яті, примирення та ізоляції. Йосс і Абберкам, незважаючи на приналежність до різних сторін конфлікту, змушені подолати свої розбіжності та зради минулого, щоб вижити. Їхнє повільне зближення є метафорою для примирення усієї планети. «День прощення» (Forgiveness Day). Саллі (Solly), жінка напівотерранського походження, донька космічних мандрівників, стикається з проблемами як Посланниця Екумену у невеликому, сексуально репресивному королівстві Ґатай (Gatay) на Верелі. Королівство Ґатай на Верелі є монархією, яка підтримує жорсткі суспільні ієрархії та контроль над статтю і поведінкою. Саллі, яка походить із вільної культури, шокована цим. Оповідання досліджує конфлікт між індивідуальною свободою та інституційною жорстокістю, а також роль Екумену як зовнішнього, часто безсилого, спостерігача. «Людина народу» (A Man of the People). Гавжіва (Havzhiva) — чоловік, який виріс на Гайні (Hain), здобув там освіту, а потім працює в Гайнському посольстві на Єове. Це оповідання містить найбільш вичерпний опис довкілля та культури Гаїна у творчості Ле Гуїн. Гайнці є прабатьками людства у Гайнському циклі Ле Гуїн. Вони вирізняються надзвичайним довголіттям та глибоко споглядальною і неагресивною культурою. Оповідання показує погляд Гавжіви на конфлікти Єове та Верела, демонструючи контраст між «молодими» цивілізаціями, які борються з рабством, і «старою» мудрою культурою Гаїна. «Жіноче визволення» (A Woman's Liberation). Ракам (Rakam), жінка, яка народилася рабинею на Верелі, розповідає про своє життя та зростаюче самоусвідомлення. Оповідання також публікувалося в антології «Визволення жінки: вибір майбутнього, написаний жінками та про жінок» (A Woman's Liberation: A Choice of Futures By and About Women, 2001). У системі рабства Верела жінки-рабині (dusties) зазнають подвійної експлуатації. Розповідь Ракам у першій особі є потужним свідченням процесу звільнення, що є не лише фізичним (через повстання), а й психологічним. Вона вчиться бачити себе не як «актив» чи власність, а як незалежну особистість. «Стара Музика та рабині» (Old Music and the Slave Women). Оповідання зосереджено на Есдардоні Ая (Esdardon Aya), також відомому як «Стара Музика» ('Old Music'). Дія відбувається дещо пізніше за часом, ніж інші чотири історії. Ле Гуїн писала: «Персонаж на ім'я Стара Музика почав розповідати мені п'яту історію про останні дні громадянської війни… Я рада нарешті побачити її приєднаною до інших». Ця історія функціонує як епілог до саги, пропонуючи погляд на післявоєнне життя та наслідки боротьби. Персонаж Стара Музика символізує стійкість та здатність до відновлення після травматичних подій, а його історія підкреслює кінцеву тему збірки — складність і необхідність прощення.

Остання історія, «Стара Музика та рабині», з'являється лише у збірці «П'ять шляхів до прощення», але не у збірці «Чотири шляхи до прощення». Це оповідання також було опубліковано раніше у збірці «День народження світу».

Книга закінчується «Нотатками про Верела та Єове», в яких наведено детальну інформацію про дві планети та їхню Сонячну систему.

Друге, третє, четверте та п'яте оповідання мають деяких спільних персонажів. Гавжіва з оповідання «Людина народу» працює на Саллі з «Дня прощення». Він також коханцем Ракам у «Жіночому визволенні», яка згадується, але не називається у «Людині народу». Вони обоє знають доктора Єрона, а також Есдардона Аю (на прізвисько «Стара Музика»), який є другорядним персонажем у «Дні прощення» та головним героєм у «Старій Музиці та рабинях».

Теми Спільні теми оповідань обертаються навколо понять свободи та рабства. Протягом тисячоліть темношкірі «власники» Верелу тримали світлошкірі «активи» в рабстві. Однак в останні роки, після колонізації другої планети, Єове, ситуація на Верелі почала змінюватися. Єовани здобули свободу та борються за встановлення власного уряду та ідентичності, а також за отримання доступу до колективу світів Екумен.

Гендерні стосунки — це ще одна сфера, яку досліджують ці історії. У перші роки заселення Єове на планету завозили лише рабів-чоловіків, що призвело до формування гіпермаскулінної культури та оформлених гомосексуальних стосунків. Обидва ці фактори сильно вплинули на подальші гендерні стосунки на планеті. У другому оповіданні, «День прощення», Саллі спілкується з вереліанцем, який належить до класу традиційних акторів-трансвеститів. Четверте оповідання («Жіноче визволення») представляє роздуми Ракам про те, як її новий досвід свободи від формального рабства обумовлений її позицією жінки в сексистському суспільстві.

Історія публікацій Збірку вперше видав Harper Paperbacks (підрозділ HarperCollins Publishers) у 1995 році. Оповідання «Зради» вперше з'явилися в 1994 році в Blue Motel. Інші оповідання з'явилися в науково-фантастичному журналі Asimov's у 1994 та 1995 роках.

Збірку «Чотири шляхи до прощення» були опубліковані в 1995 році у шкіряній палітурці з автографами, виданій видавництвом Easton Press, яке описувало себе як видання, що випускає «твори тривалого значення, краси та важливості».

«П'ять шляхів до прощення» вперше було опубліковано у 2017 році як класичну електронну книгу Бібліотеки Америки. Бібліотека Америки також включила «П'ять шляхів до прощення» до збірки «Гайнські романи та оповідання, другий том».

Відгуки та критичний аналіз Критики називають «Чотири шляхи до прощення» збіркою оповідань, спираючись на використання цього терміну самою Ле Гуїн для опису навмисного включення пов'язаних оповідань у книжкову форму. Ле Гуїн зазначила, що збірка оповідань могла б стати романом, якби вона зосередилася на кількох персонажах; натомість вона вирішила зосередитися на творі з багатьма голосами.

З рецензії Publishers Weekly (1995): «Кожна з цих історій усвідомлює, що досягнення 'єдиної шляхетної речі' вимагає взаємоповаги між статями. На відміну від різкості Searoad, Ле Гуїн тут приглушує тон, досягаючи більшої резонансності та сили, пропонуючи доступний, освітній і екуменічний погляд на взаємозв'язок між любов'ю, свободою та прощенням».

З рецензії на Fantasy Literature (Мері Махлер, 2017): «Ле Гуїн занадто вправна письменниця, щоб махати кийком — натомість вона використовує скальпель, щоб зрізати шар за шаром вкорінених суспільних норм, досліджуючи, як людські суспільства впливають на ці теми, і не залишаючи жодної сторони без гріха, але показуючи, як навіть рабовласники жертвують самі себе, зомбуючи своїх дітей у систему… Ле Гуїн справді змушує читача стикнутися з потворністю суспільств, побудованих на гнобленні та знущанні над тими, хто не може себе захистити».

З рецензії на Examined Worlds (Джеймс К. Мак-Гі, 2020): «Врешті-решт, здається, саме уява відкриває нам шлях до глибших, значущих зв'язків із більшою реальністю. І я ще не знайшов багатьох письменників наукової фантастики чи філософії, які роблять це так добре, як Урсула Ле Гуїн».

1996 року збірка отримала премію Locus за найкращу збірку.

Примітки

Посилання