Завод азотних добрив та метанолу в Щокіно – підприємство хімічної промисловості, що діє у Тульській області Росії. З 1993-го відоме як ВАТ «Щекиноазот».
В 1955 році у Щокіно почав роботу завод штучного газу, який отримували шляхом газифікації місцевого бурого вугілля та подавали до Москви по спеціально прокладеному трубопроводу. Супутніми продуктами виступали сульфатна кислота, феноли та кам’яновугільна смола. Втім, вже у 1956-му до Москви вивели потужний газопровід Ставрополь – Москва (який невдовзі став частиною газотранспортного коридору Північний Кавказ – Центр). Поставки природного газу позбавили економічного сенсу газифікацію вугілля і невдовзі завод у Щокіно зупинили. Втім, наявність на майданчику певного обладнання та інфраструктури в поєднанні з доступом до ресурсу природного газу дозволила перепрофіліювати майданчик на випуск добрив. В 1961-му ввели в дію виробництво аміаку (сировиною для якого й був природний газ), а у 1963-му стали до ладу два цеха карбаміду (результат реакції аміаку та диоксиду вуглецю).
У 1966-му комплекс доповнили одразу двома новими напрямками:
- виробництвом капролактаму, побічним продуктом виступає ще одне азотне добриво – сульфат амонію. Технологія продукування капролактаму потребує, зокрема, аміаку та сульфатної кислоти, при цьому останню також виробляли на самому майданчику;
- установкою метанолу М-300, сировиною для якої так само є природний газ. Ця установка була суміщена з виробництвом аміаку та станом на середину 2000-х могла продукувати 220 тисяч тонн на рік.
В 1972-му метанольний напрямок підсилили установкою М-100, потужність якої станом на середину 2000-х складала 140 тисяч тонн на рік.
У 1986-му під приводом захисту музею «Ясная Поляна» від впливу шкідливих викидів на Щокінському хімічному заводі припинили продукування карбаміду та сульфатної кислоти. Виробницво аміаку продовжувалось, проте його потужність складала лише 60 тисяч тонн на рік.
Наприкінці 2000-х завод розпочав шрокомасштабну модернізацію, що наразі призвела до:
- запуску в 2011-му установки метанолу М-450 річною потужністю 450 тисяч тонн, яка замінила попередні застарілі виробництва;
- збільшення в 2013-му потужності по капролактаму до 60 тисяч тонн на рік. Також збільшене виробництов проміжних продуктів – циклогексану (результат гідрування бензолу) та циклогексанону (отримуюють окисненням циклогексану), частина яких може реалізовуватись як товарний продукт;
- введенню в 2018-му комбінованої установки М450\А-135, яка спроможна продукувати 450 тисяч тонн метанолу та 135 тисяч тонн аміаку на рік;
- запуску в 2018-му виробництва сульфатної кислоти СК-200 потужністю 450 тисяч тонн на рік, сировиною для якого є сірка (при цьому варто відзначити, що власнику комплексу в Щокіно з 1999-го також належить Єфремовський завод сульфатної кислоти);
- збільшення в 2018-му потужності по сульфату амонію до 180 тисяч тонн на рік;
- запуску в 2021-му установки метанолу М-500 річною потужністю 500 тисяч тонн;
- введення в 2022-му установок нітратної кислоти (сировиною є аміак) та аміачної селітри (отримують з все того ж аміаку та нітратної кислоти) потужністю 270 тисяч тонн та 340 тисяч тонн на рік відповідно;
- запуску в 2025-му виробництва аміаку та карбаміду потужністю 525 тисяч тонн та 700 тисяч тонн на рік відповідно.
Таким чином, загальна потужність майданчику по метанолу досягнула 1,4 млн тонн на рік, по аміаку – 0,66 млн тонн на рік.
Частина метанолу використовується самим заводом для продукування формаліну (формальдегіду) та карбамідформальдегідного концентрату (КФК). В 2006-му ввели в дію установку КФК потужністю 60 тисяч тонн на рік, а в 2013-му цей показник збільшили до 75 тисяч тонн. У 2009-му стало до ладу виробництво фенолформальдегідних смол потужністю 55 тисяч тонн на рік, модернізоване в 2014-му до рівня у 90 тисяч тонн. Нарешті, з 2018-го можуть продукувати диметиловий етер в обсягах 20 тисяч тонн на рік.
Серед іншої продукції майданчику варто згадати виробництво вуглекислоти. Її продукування почалось ще в 1970-му, а з 1990-го здійснюється у перепрофілійованому цеху карбаміду, що отримав потужність по вуглекислоті на рівні 80 тисяч тонн на рік.
Примітки