Джироламо Колонна (, ; , Орсонья, Папська держава — , Фінале-Лігуре, Генуезька республіка) — син паліянського герцога Філіппо I з роду Колонна, герцог і князь Паліано, архієпископ Болоньї, кардинал-єпископ Фраскаті.

Біографія

Феодал Народився 23 березня 1604 року в Орсоньє в Абруццо, Папська держава. Син Філіппо I Колонни (1578—1639), герцога і князя Паліано, від Лукреції Томачеллі (1580—1622), дочки Джакомо Томачеллі, власника Галатро, й Іпполіти Руффо з роду графів Синополі і герцогів Баньяя.

Був братом , дружини , князя Палестрини і Маркантоніо V Колонна, який успадкував за ним титул герцога і князя Паліано. Закінчив юридичний факультет Алькальського університету у Мадриді і прийнятий на службу при дворі Філіппа IV, короля Іспанії.

Філіппо I призначив його своїм наступником в управлінні фамільними маєтками, і 1639 року, після смерті батька він, минаючи старшого брата Федеріко, став герцогом і князем Паліано, герцогом Тальякоццо, герцогом Марино, графом Чекано, маркграфом Каве, власником Дженаццо, Антіколі, Віко, Джуліано, Рокка-ді-Папа, Рокка-ді-Каве, Пофі, Ріпі й інших земель, нащадним великим коннетаблем Неаполітанського королівства і князем Священної Римської імперії. Рішення батька викликало незгоду Федеріко, і між братами почалася боротьба, що закінчилася 1641 року зі смертю Федеріко, який не залишив нащадків.

Колонна вів активне будівництво у своїх володіннях. 1640 року розпочав будівельні роботи в базиліці Святого Варнави у Марино. Збудував віллу «Сирена» у Фраттокк'є, віллу «Кардиналі» в Рокка-ді-Папа, павільйон у Палаццоло з видом на озеро Альбано, монастирську церкву Санта-Марія-е-Сан-Карло в Рокка-ді-Папа. Облаштував дорогу у Дженаццано. Джироламо мав заступництво правителів Іспанії, Німеччини та Священної Римської імперії.

З 1646 року Іспанія виплачувала йому щорічну компенсацію в розмірі 4500 ескудо за роботи зі зміцнення фортеці Паліано. У квітні 1664 року Джіроламо супроводжував інфанту Маргариту Терезу до майбутнього чоловіка, Леопольда I, імператора Священної Римської імперії. У вересні наступного року, після смерті Філіпа IV, увійшов до регентської ради за неповнолітнього короля Карла II, обійнявши місце радника з питань державної політики та війни з річним пансіоном у 7000 ескудо.

Кардинал і архієпископ Папа Урбан VIII, на прохання Філіпа IV, короля Іспанії, таємно підніс його у звання кардинала 30 серпня 1627 року, про що оголосили 7 лютого 1628 року. А 28 лютого Колонна повернувся до Риму, і в листопаді того ж року отримав титул кардинала-диякона Сант-Аньєзе-ін-Агоне. 1629 року поставлений в архіпресвітери базиліки Сан-Джованні-ін-Латерано в Римі.

Ставши членом Священної канцелярії Римської та Вселенської інквізиції, 24 листопада 1632 року хіротонізований в архієпископи Болоньї. Він розширив семінарію і перевів єпархіальну бібліотеку до більш просторого приміщення. Головував на єпархіальному синоді 1634 року.

27 червня 1639 року отримав титул кардинала-диякона Санта-Марія-ін-Космедін, а 14 березня 1644 року титул кардинала-диякона Сант-Анджело-ін-Пескерія. Брав участь у роботі конклаву, який обрав папою Інокентія X. Залишившись у Римі, 12 грудня того ж року прийняв титул кардинала-диякона Сант-Еустакьо. 6 лютого 1645 року залишив кафедру архієпископа Болоньї та оселився в Римі. 23 вересня 1652 року прийняв титул кардинала-священника Сан-Сільвестро-ін-Капіте, 9 червня 1653 року титул кардинала-священника Санта-Марія-ін-Трастевере, 21 квітня 1659 року титул кардинала-священника Сан-Лоренцо-ін-Лучина і кардинала-протопресвітера. Нарешті, 21 листопада 1661 року Колонна став кардиналом-єпископом Фраскаті.

Захищав орден картузіанців (O.Cart.). Брав участь у роботі Конгрегації обрядів та Ради єпископів і каноніків. Сприяв канонізації Фоми Віллановського. Помер 4 вересня 1666 року у Фінале-Лігуре, в Генуезькій республіці, дорогою до Німеччини, похований у сімейній каплиці в базиліці Сан-Джованні-ін-Латерано в Римі.

Примітки

Джерела

Посилання