Франческо Гонзага (, ; , Мантуя, маркграфство Мантуанське — , Болонья, Папська держава) — син мантуанського правителя Лудовіко III з роду Гонзага, сеньйор Боццоло, Сан-Мартіно-даль-Арджіне, Ізола-Дова і Гаццуоло, кардинал-диякон з титулярною дияконією Санта-Марія-Нуова та Сант-Агата-деі-Готі, апостольський адміністратор Мантуї, Болоньї та Лунда, князь-єпископ Бріксена.

Надзвичайний легат римських пап і представник маркграфів Мантуанських при Святому Престолі. Учасник двох конклавів, на яких обрали пап Павла II та Сікста IV. Меценат. Колекціонер витворів мистецтва. Помер у 37 років, отруївшись мінеральною водою.

Біографія

Ранні роки Народився у Мантуї 15 березня 1444 року. Був п'ятою дитиною і другою, яка вижила після народження, сином Лудовико III (1412—1478), маркграфа Мантуанського від Барбари Бранденбурзької (1422—1481), доньки спадкового курфюрста Бранденбурга Йоганна Алхіміка і Барбари Саксен.

Відомий пензля Андреа Мантеньї, написаний 1461 року. На ньому він зображений у профіль в одязі кардинала на темному тлі. Картина зберігається в Державному музеї в Каподимонте в Неаполі.

Початкову освіту здобув у школі у будівлі «Будинки для ігор» (). У цій школі, яку заснував його дід Джанфранческо I, його вчителями були гуманісти — математик , філолог , академік і бібліотекар Бартоломео Платіна. Продовжив освіту в Падуї. Потім вступив до Пізанського університету, який закінчив у лютому 1454 року й отримав призначення від папи Миколая V апостольським протонотаром. Пізніше обійняв посаду прокуратора церкви в Мантуї.

Спосіб життя З юності вів світський спосіб життя, попри те, що знав про майбутню церковну кар'єру. 1477 року, коли він уже був кардиналом, служниця Барбара народила від нього бастарда, якого також назвали Франческо Гонзага (пом. 1511). Хлопчик отримав прізвисько Кардиналіно (), тобто «маленький кардинал». Франческо любив свого незаконнонародженого сина, дбав про його матеріальний добробут і домігся зведення в лицарі. Турботи з виховання та освіти внука взяла на себе його бабуся-маркграфиня.

Кардинал був щедрий на милостиню бідним людям й особливо шанував Пресвяту Діву Марію. Виявляв заступництво талановитим сучасникам. На його запрошення, при дворі в Мантуї у 1479—1480 роках знаходився відомий італійський поет Анджело Поліціано, який написав тут поему «Сказання про Орфея».

Гонзага колекціонував витвори мистецтва. Він придбав частину античної колекції папи Павла II, зокрема знамениту камею Гонзага.

Кардинал й апостольський адміністратор

У 17 років став кардиналом. До цього, в статусі прокуратора церкви, 1460 року направлений в Павію, щоб спостерігати там за дотриманням канонічного права. Після завершення собору в Мантуї, 18 грудня 1461 року, на прохання Альбрехта III, курфюрста Бранденбурга, папа Пій II підніс його в сан кардинала.

Навесні 1462 року вирушив з Павії, до місця свого нового служіння. Дорогою відвідав Мантую. Зустріч батька-маркграфа та сина-кардинала зображена на фресці Андреа Мантеньї у «Шлюбному палаці» у палаці маркграфів і герцогів Мантуанських.

23 березня 1462 року прибув до Риму, і після ночі, проведеної в церкві Санта-Марія-дель-Пополо, отримав кардинальську шапку. Став першим із десяти членів дому Гонзаги, хто отримав сан кардинала. Протягом наступних двадцяти років був фактичним послом Мантуанського маркграфства при Святому Престолі. 2 квітня 1462 року його призначили кардиналом-дияконом церкви Санта-Марія-делла-Скеля. Восени 1463 року повернувся в Мантую за церковною десятиною для організації хрестового походу проти Османської імперії.

12 серпня 1464 року номінований у князі-єпископи Бріксена, проте немає інформації про його єпископську хіротонію. Того ж року брав участь у конклаві, який обрав понтифіком кардинала П'єтро Барбо, який став новим папою під ім'ям Павло II. По завершенню конклаву на честь нового папи організував блискуче свято. 20 серпня 1466 року призначений апостольським адміністратором Мантуї і служив там до самої смерті.

Був учасником двох таємних консисторій — 7 січня 1467 року та 30 червня 1470 року. У Римі познайомився і встановив тісні стосунки з кардиналом Марко Барбо та Борсо д'Есте, новим герцогом Феррари. На консисторії в Сан-Марко 18 лютого 1471 року папа призначив його своїм надзвичайним легатом () у Болоньї, доручивши йому проповідь про черговий хрестовий похід проти Османської імперії. Відтоді він постійно перебував у роз'їздах між Болонею та Римом.

Його місію в Болоньї підтвердив і новий папа Сікст IV, колишній кардинал Франческо делла Ровере, обраний на конклаві 4 серпня 1471 року. Новий папа, у виборах якого він брав участь, передав у його управління абатства святого Григорія та святого Андрія у Мантуї. Натомість Франческо довелося відмовитися від доходів з абатств святого Хоми у Вероні, а пізніше і з абатств святого Діонісія у Мілані та святої Діви Марії у Кремоні. Управління над останнім передав своєму молодшому братові, Лудовику Гонзагі.

2 травня 1472 року у своєму палаці в Болоньї з великими почестями зустрів кардинала Віссаріона Нікейського, який із дипломатичною місією прямував до Франції для участі у переговорах про мир між французьким королем та бургундським герцогом. Того ж року призначений апостольським адміністратором Лунда і обіймав цю посаду до 1674 року. У квітні того ж року в Римі приймав своїх дядька і тітку, Крістіана I і Доротею Бранденбурзьку, короля і королеву Данії та Норвегії, які здійснювали паломництво.

1470 року призначений кардиналом-дияконом церкви Сант-Агата-деі-Готі. Під час епідемії чуми в Римі, 10 червня 1476 року супроводжував папу у Вітербо і Фоліньо. 26 липня 1476 року призначений апостольським адміністратором Болоньї, але зміг прибути в єпархію тільки у березні 1478 року. Відновив порядок у Болоньї, придушивши антикатолицькі виступи 20 березня 1479 року. У грудні 1480 року повернувся до Риму, але за два роки, папа знову призначив його своїм надзвичайним легатом у Болоньї. Одним із доручених йому завдань була мобілізація народних мас проти Венеційської республіки, яка воювала з герцогством Феррарським. Попри слабке здоров'я, у лютому 1483 року як легат брав участь у з'їзді в Кремоні, на якому, за посередництва папи і правителів сусідніх держав, була спроба встановити мир між ворожими сторонами.

Обставини смерті Помер 21 жовтня 1483 року у Болоньї. Причиною смерті оголосили отруєння. У свідоцтві про смерть сказано, що кардинал отруївся через споживання недостатньо чистої питної води з джерела в Порретта-Термі. Біля смертного одра Гонзаги у палаці сеньйорії був його молодший брат, . Тіло померлого кардинала перевезли до Мантуї і поховали в сімейній усипальниці в крипті церкви Святого Франциска.

На його похороні виступив із проповіддю знаний проповідник Джованні Лючидо Катанео. Сеньорії, якими після смерті батька правив разом молодшим братом, Джанфранческо Гонзага, відійшли його брату-співправителю.

Примітки

Література

Посилання