«The Fate of Ophelia» — пісня американської співачки та авторки пісень Тейлор Свіфт. Вона була випущена як лід-сингл з її дванадцятого студійного альбому The Life of a Showgirl 3 жовтня 2025 року лейблом Republic Records. Свіфт написала та спродюсувала «The Fate of Ophelia» разом із Максом Мартіном та Шеллбеком. Це композиція в жанрах данс-поп, синті-поп та фанк із нью-вейв грувом. Трек починається з барабанного дробу та мінорних фортепіанних акордів, що переходять у динамічне аранжування зі сталевими гітарами, синтезаторами та омнікордами під енергійну басову лінію.
Пісня частково натхненна Офелією, персонажем п'єси Вільяма Шекспіра «Гамлет», яка тоне внаслідок божевілля, спричиненого горем та відмовою в коханні. Текст пісні та відеокліп містять відсилання до нареченого Свіфт, американського футболіста Тревіса Кєльце, який рятує її від смертельної долі, подібної до долі Офелії. Музичні критики загалом позитивно оцінили музичну композицію та елементи продюсування «The Fate of Ophelia», проте їхні відгуки щодо змісту тексту були більш змішаними. У комерційному плані сингл побив світові рекорди за кількістю прослуховувань за один день та тиждень на стрімінговій платформі Spotify. Він очолив чарт Billboard Global 200, провів тринадцять тижнів на вершині Billboard Hot 100 і став першим синглом Свіфт номер один в Австрії, Данії, Німеччині, Іспанії та Нідерландах.
Свіфт написала сценарій та виступила режисеркою музичного відео до пісні, прем'єра якого відбулася в межах промо-фільму The Official Release Party of a Showgirl. Відео спирається на різні історичні, культурні та мистецькі образи жінок-виконавиць, зображуючи Свіфт у ролі танцівниць різних епох і містячи підказки до інших пісень з альбому The Life of a Showgirl. Над відео вона працювала з кінооператором Родріго Прієто, хореографкою Менді Мур та художником-постановником Ітаном Тобманом, а також залучила свій гурт і танцювальну команду з The Eras Tour — туру, що надихнув її на створення цього альбому.
Передісторія та реліз Американська співачка та авторка пісень Тейлор Свіфт створила свій дванадцятий студійний альбом The Life of a Showgirl, щоб відобразити свій тріумфальний стан душі на тлі успіху туру The Eras Tour та романтичних стосунків з гравцем в американський футбол Тревісом Кєльце протягом 2024 року. Вона анонсувала альбом 13 серпня 2025 року під час епізоду подкасту Тревіса та Джейсона Келсі «New Heights»; пісня «The Fate of Ophelia» була представлена як відкриваючий трек. Під час епізоду Свіфт обговорювала п'єсу Вільяма Шекспіра «Гамлет», зокрема занурення в божевілля та смерть через утоплення персонажа Офелії, що вплинуло на художнє оформлення обкладинки альбому.
«The Fate of Ophelia» була випущена як лід-сингл з альбому The Life of a Showgirl. 3 жовтня 2025 року, одночасно з релізом альбому, Universal Music Group випустила пісню для радіоефірів в Італії, а прем'єра її музичного відео відбулася в межах фільму Taylor Swift: The Official Release Party of a Showgirl, після чого через два дні воно було опубліковане на YouTube. У Сполучених Штатах Republic Records випустила пісню на радіостанції формату Hot Adult Contemporary 6 жовтня та на Contemporary Hit Radio 7 жовтня. Протягом жовтня «The Fate of Ophelia» була випущена на CD-синглах обмеженим тиражем та для завантаження (включаючи оригінальну, акустичну та інструментальну версії), а в грудні Свіфт випустила пісню на 7-дюймовому вінілі. Було випущено три альтернативні версії: акустична версія «Alone in My Tower», ремікс від Loud Luxury (включаючи розширену версію) та ремікс від the Chainsmokers.
Продюсування та музика Свіфт написала та спродюсувала «The Fate of Ophelia» разом із Максом Мартіном та Шеллбеком. Трек був записаний на Shellback Studios і спродюсований на MXM Studios, що розташовані в Стокгольмі, Швеція. Тривалістю 3 хвилини 46 секунд, пісня є композицією в жанрах данс-поп, синті-поп та фанк із нью-вейв грувом. Продюсування починається з барабанного дробу та фортепіанних акордів у мінорній тональності і переходить в енергійне звучання, засноване на каскадних синтезаторах, сталевих гітарах, омнікордах та динамічній басовій лінії. Спів Свіфт, переважно в її низькому регістрі у куплетах, супроводжується ефектами реверберації.
Критики порівнювали пісню з музикою інших виконавців та минулими роботами Свіфт. У кількох оглядах «The Fate of Ophelia» порівнювали з творчістю Fleetwood Mac. Кріс Моланфі з журналу Slate написав, що початковий барабанний дріб нагадує їхню пісню «Dreams» (1977). На думку Лорен Гейг із Clash, пісня є сучасною інтерпретацією фанк-попу 2000-х років, що перегукується з «Mercy» (2008) Даффі та «Rumour Has It» (2011) Адель. Мікаель Вуд із Los Angeles Times зазначив, що пісня нагадує британський нью-вейв дует Eurythmics, а Енн Пауерс із NPR порівняла деякі елементи продюсування з «Stand Back» (1983) Стіві Нікс, «Clint Eastwood» (2001) Gorillaz та піснею Свіфт «Wildest Dreams» (2014). Жизель О-Нієн Нгуєн із The Sydney Morning Herald висловила думку, що трек має «похмуріший тон», який відсилає до альбому Свіфт 2017 року Reputation. Водночас Джон Парелес із The New York Times порівняв мінорні фортепіанні звуки з продюсуванням її альбому 2020 року Folklore.
Текст пісні На текст «The Fate of Ophelia» вплинули стосунки Свіфт і Келсі. За словами Свіфт, ідея треку з'явилася, коли вона була в студії з Мартіном і Шеллбеком, гортаючи список ідей для пісень у своєму смартфоні. Поки Шеллбек грав «справді круту послідовність акордів», Свіфт натрапила у своєму списку на ім'я «Офелія» і уявила сценарій, де Офелія не божеволіє і не вмирає, а натомість зустрічає когось, хто ставиться до неї добре. Так вона придумала хук: «You saved my heart from the fate of Ophelia» (укр. Ти врятував моє серце від долі Офелії).
У пісні оповідачка Свіфт присягає на вірність чоловікові, який врятував її від долі, сповненої «божевілля», «утоплення», «обману», «чистилища» і, зрештою, смерті, подібної до долі Офелії. Трагедія Офелії згадується у куплеті: «The eldest daughter of a nobleman/ Ophelia lived in fantasy/ But love was a cold bed full of scorpions/ The venom stole her sanity» (укр. Старша донька дворянина / Офелія жила у фантазіях / Але кохання було холодним ліжком, повним скорпіонів / Отрута вкрала її розум). Рефрен зображує оповідачку Свіфт «самотньою у вежі», яка чекає на свого коханого. Потім він «викопав її з могили», що врятувало її від трагічної загибелі. Бридж («’Tis locked inside my memory / And only you possess the key») відсилає до дії 1, сцени 3 «Гамлета», де Офелія каже своєму братові Лаерту: «’Tis in my memory lock'd, and you yourself shall keep the key of it» (укр. Це в пам'яті моїй замкненим буде, а ключ від неї ви візьміть із собою).
За даними кількох видань, пісня містить реальні відсилання до Келсі, зокрема до його кар'єри футболіста, публічного освідчення Свіфт та його частого вживання фрази «keep it one hundred» (укр. бути чесним на всі сто). Деякі інтерпретації «The Fate of Ophelia» порівнюють її сюжет із піснею Свіфт «Love Story» (2008), яка була натхненна іншою шекспірівською трагедією — «Ромео і Джульєтта». Обидві пісні змальовують щасливий романтичний фінал, всупереч оригінальним трагічним розв'язкам Шекспіра. Сама Свіфт визнала, що це другий випадок після «Love Story», коли вона спробувала переписати шекспірівську трагедію. За словами Серени Тровбрідж, дослідниці вікторіанської літератури, «The Fate of Ophelia», можливо, також була натхненна прерафаелітською моделлю та поетесою Елізабет Сіддал, яка була музою для картини Джона Еверетта Мілле «Офелія», що вплинула на обкладинку альбому The Life of a Showgirl.
Критичне сприйняття «The Fate of Ophelia» отримала позитивні відгуки критиків. У деяких рецензіях її називали одним із найяскравіших моментів альбому The Life of a Showgirl. Різні критики хвалили композицію та продюсування як продумані, що в результаті дало заїдливу мелодію. Часопис Rolling Stone поставив «The Fate of Ophelia» на восьме місце у своєму списку 100 найкращих пісень 2025 року, а Billboard відвів їй 14-ту позицію у підсумковому списку року. Видання New York Post назвало її найкращою піснею 2025 року у своєму рейтингу. Пауерс, Людовік Гантер-Тілні з Financial Times та Джейсон Ліпшуц із Billboard відзначили перехід і наростання від фортепіано до басової лінії. Ліпшуц поставив її на друге місце серед найкращих пісень альбому (після «Ruin the Friendship»).
Мая Георгі з Rolling Stone відзначила «звабливу» мелодію та «чудове» поєднання інструментів, тоді як Меттью Дваєр із PopMatters виділив динамічну композицію та «гламурну напругу». Георгі та Гейг висловили думку, що цей трек ознаменував новий музичний напрям для Свіфт. Вокал Свіфт також став об'єктом похвали: Гейг вважає, що її низький регістр збагатив трек, Гантер-Тілні описав її спів як такий, що має «характерну самовіддачу та харизму», а Пауерс зазначила, що її голос «ніколи не звучав сильніше», чому посприяла реверберація, яка зробила звучання «масштабним і водночас інтимним». Менш захоплено висловився Спенсер Корнгабер із The Atlantic, зауваживши, що пісня «відносно сильна, хоча й неочікувано похмура».
Сприйняття тексту не було настільки одностайно позитивним. Ройзін О'Коннор із The Independent назвала «The Fate of Ophelia» неперевершеною піснею за її «літературний хист», а Гейг зауважила, що трек демонструє характерний для Свіфт сповідальний стиль написання пісень із поетичними куплетами та іронічним рефреном. Порівнюючи її з «Love Story», Том Брейхан зі Stereogum написав, що обидві пісні «не вловлюють саму суть» шекспірівських трагедій, але «такого роду письменницька надмірність» все одно виявилася захопливою і «просто нереально крутою». У змішаному відгуку Карлос Маркос із El País похвалив «оригінальне» продюсування пісні, але стверджував, що її обтяжує «жалібний» текст. Вілл Годжкінсон із The Times висловив думку, що хоча слова й були поетичними, аналогія між Свіфт та Офелією «насправді не працює».
Деякі рецензенти дискутували щодо прогресивності тексту. Гантер-Тілні написав, що поєднання «приреченої Офелії з постаттю на кшталт Рапунцель, яка чекає у вежі на героїчного коханця», виглядає недоречним. Співзвучно з цим Ліндсі Золадз із The New York Times зазначила, що прикро бачити, як Свіфт звела Офелію до статусу «ще однієї принцеси, яка чекає на свого прекрасного принца». У більш поміркованому коментарі Тровбрідж висловила думку, що сюжет про жінку, яка чекає на рятівника, не є прогресивним, але він допомагає дослідити «публічне обличчя жінок» та їхній болісний досвід у контексті всього альбому. У журналі Psychology Today психотерапевтка Вітні Коулсон написала, що «The Fate of Ophelia» вловлює «емоційну алхімію» жіночого болю в контексті патріархату та попкультури, надаючи психологічне розуміння того, «як легко жіночий біль перетрактовується як нестабільність» через використання літературних архетипів.
Комерційний успіх На стрімінговій платформі Spotify пісня «The Fate of Ophelia» побила рекорди за найбільшою кількістю прослуховувань за один день і за один тиждень, ставши першою композицією, яка набрала 30 мільйонів стрімів за добу. Сингл очолював чарт Billboard Global 200 протягом трьох тижнів. Він посів перше місце в хіт-парадах понад 26 територій, включаючи Фландрію, Канаду, Ісландію, Ірландію, Сінгапур, Португалію, Нову Зеландію, Філіппіни та Об'єднані Арабські Емірати.