Протокол № 6 до Європейської конвенції з прав людини спрямований на обмеження застосування смертної кари шляхом її скасування в мирний час. Це єдиний факультативний протокол до Конвенції, підписаний та ратифікований усіма членами Ради Європи.
Згодом його було доповнено Протоколом № 13, який скасовує смертну кару за будь-яких обставин, зокрема під час війни або загрози війни.
Справа Аль-Саадуна та Муфді У своєму рішенні 2010 року у справі Аль-Саадун та Муфді проти Сполученого Королівства Суд дійшов висновку, що стаття 2 Конвенції забороняє смертну кару через загальну тенденцію до її скасування серед держав-учасниць Конвенції. Таким чином, ратифікація цих двох протоколів тепер є по суті символічною: вона відображає добровільне зобов'язання держави-учасниці щодо аболіціоністської тенденції в Європі, не будучи вимогою, якої вона зобов'язана дотримуватися.
Мета
Протокол № 6 є одним із так званих додаткових протоколів, метою якого є додавання більшої кількості прав до переліку тих, що були спочатку проголошені Конвенцією. З цієї причини держави, що ратифікували Конвенцію, можуть вільно підписувати її чи ні. З цієї ж причини не всім державам-учасницям Конвенції необхідно ратифікувати протокол для його набрання чинності. Це забезпечує гнучкість для держав, хоча й ціною виникнення розбіжностей між ними.
Часткове скасування смертної кари Протокол № 6 додає одне право до переліку прав людини, що містяться в Конвенції, хоча воно викладене в кількох основних статтях.
Захист Нове право користується тим самим захистом, який Конвенція надає правам, спочатку включеним до неї. Фізичні особи, неурядові організації та групи осіб можуть подавати позови до Європейського суду з прав людини, стверджуючи про порушення своїх прав. Однак не всі держави-учасниці Конвенції ратифікували Протокол № 6. Іспанія підписала його 28 квітня 1983 року та ратифікувала 14 січня 1985 року. Після ратифікації Монако у 2004 році, 46 з 47 держав-членів Ради Європи ратифікували Протокол.
Див. також
Смертна кара в Європі
Примітки