Стаття 4 Європейської конвенції з прав людини забороняє рабство та примусову працю. Військовий обов'язок, національна служба, праця ув'язнених, служба, що стягується у разі надзвичайної ситуації або стихійного лиха, та «звичайні громадянські обов'язки» виключені з цих визначень.

Передісторія Стаття 4 є абсолютним правом, що означає, що воно не може бути обмежене. У розділі (1) передбачено абсолютну заборону рабства та підневільного стану без можливості відступу від цього правила. Стаття 15(2) уточнює, що відступ від статті 4(1) не допускається навіть «у разі війни або іншої надзвичайної ситуації, що загрожує життю нації».

Однак існує більш обмежена заборона на примусову працю, з винятками, чітко визначеними у пункті (3) цієї статті.

Стаття 4 також покладає на держави позитивне зобов'язання активно забезпечувати дотримання заборони рабства та примусової праці. Це протилежне негативному зобов'язанню, згідно з яким держави повинні просто утримуватися від порушення основних прав людини. ЄСПЛ підтвердив у справі «Сіліадін проти Франції», що стаття 4 покладає на держави позитивне зобов'язання прийняти кримінально-правові положення щодо заборони. Отже, держави зобов'язані криміналізувати рабство, підневільний стан та примусову працю.

Рабство та підневільний стан (ст. 4(1)) У ЄКПЛ немає визначення рабства або підневільного стану.

Рабство ЄСПЛ прийняв визначення рабства зі статті 1 Конвенції про рабство 1926 року, яка говорить, що «рабство – це статус або становище особи, над якою здійснюються будь-які або всі повноваження, пов’язані з правом власності». Це було роз’яснено ЄСПЛ у справі «Сіліаден проти Франції».

Справа Долгова проти України підтвердила, що умова рабства не задовольняється простою роботою без оплати.

Сервітут Комісія з прав людини у справі Van Droogenbroeck проти Бельгії заявила, що підневільний стан передбачає зобов'язання, покладене на особу, забезпечувати роботу, а також порушення свободи. Порушення свободи має включати примус особи жити на чужій власності. У справі Siliadin проти Франції також підтвердили наявність елементу примусу.

ЄСПЛ пояснив різницю між рабством та підневільним станом у справі «Сіліадін». Він заявив, що для того, щоб вважатися підневільним станом, потрібна особливо серйозна форма позбавлення свободи, яка може означати повне обмеження свободи пересування жертви.

Примусова або обов'язкова праця (ст. 4(2)) У ЄКПЛ немає визначення примусової чи обов’язкової праці.

Концепція примусової праці була викладена у справі Van der Mussele проти БельгіїVan der Mussele v Belgium (1984) 6 EHRR 163, де ЄСПЛ прийняв визначення з Конвенції Міжнародної організації праці 1930 року: «будь-яка робота чи служба, яка вимагається від будь-якої особи під загрозою будь-якого покарання і за яку вона не запропонувала себе добровільно». ЄСПЛ підтвердив, що для того, щоб вважатися примусовою працею, має бути фізичне чи психічне обмеження, а також примус, несправедливість, гноблення або труднощі, яких можна уникнути.Van der Mussele v Belgium (1984) 6 EHRR 163, para 37

Немає чіткого критерію для примусової праці, але ЄСПЛ у справі Мусселе заявив, що буде розглянуто низку обставин, і факти справи визначатимуть, чи підпадає конкретна послуга під заборону примусової або обов'язкової праці.Para 37

У справі «Іверсон проти Норвегії» було постановлено, що обов’язок особи працювати має бути надмірним та непропорційним, щоб ця робота вважалася примусовою працею.Application 1468/62: Iversen v Norway 6 YB 278 (1963), E Com HR.

Винятки (ст. 4(3)) Розділ 3 статті 4 ЄКПЛ передбачає чотири обставини, за яких примусова або обов'язкова праця, згідно з розділом 2, не застосовується. Винятки стосуються осіб, які перебувають під вартою (ув'язнені), проходять обов'язкову військову службу, працівників служб екстреної допомоги та будь-якої роботи, яка становить «звичайні громадянські обов'язки».

У справі CN та V проти ФранціїCN and V v France (App. No.67724/09), judgment of 11 October 2012 витлумачено винятки згідно зі статтею 4(3) як такі, що вони також пропонують вказівки щодо того, «що не вважається примусовою працею»Para 74 згідно зі статтею 4(2).

Ці винятки виправдані ідеєю загального суспільного інтересу. ЄСПЛ заявив у справі Schmidt проти НімеччиниApplication 13580/88: Schmidt v Germany (1994) 18 EHRR 513, ECtHR, що винятки ґрунтуються на «те, що є нормальним у звичайному ході справ».Para 22

Робота, виконана під час звичайного утримання під вартою Ув'язнені або ті, хто умовно звільнений, часто виконують неоплачувану роботу під час утримання під вартою. Обов'язкова робота в установі примусової праці не порушуватиме статтю 4(2), якщо її виконують ув'язнені в рамках своєї реабілітації.Application 833/60: X v Austria 3 YB 428 (1960), E Com HR

У справі «Де Вільде, Оомс та Версип проти Бельгії»De Wilde, Ooms and Versyp v Belgium (Vagrancy Cases) A 12 (1971) 1 EHRR 373, ECtHR ЄСПЛ наголосив на важливості обов’язкових робіт, що є частиною реабілітації, а також на їх сумісності із загальними нормами праці під час утримання під вартою у відповідній державі-члені.Para 80

Військова служба Як добровільна, так і обов'язкова військова служба не становитимуть порушення статті 4(2). Це стосується призову на військову службу та національної служби.

Згідно зі статтею 4, немає права на відмову від військової служби з мотивів переконань. Це було роз'яснено у справі Grandrath проти Німеччини. У цій справі було встановлено, що кожна держава-член сама вирішує, чи бажає вона надати право на відмову від військової служби з мотивів переконань, і що замість цього відмовникам може бути призначена альтернативна цивільна служба, проти чого вони не мають права заперечувати.

Екстрена служба Обов'язкові вимоги, що висуваються до осіб у разі надзвичайної ситуації або стихійного лиха, що загрожує життю чи благополуччю громади, не вважатимуться порушенням статті 4(2), якщо вони є пропорційними.

У справі «Іверсон проти Норвегії»Application 1468/62: Iversen v Norway 6 YB 278 (1963), E Com ЄСПЛ заявив, що закон, який зобов’язує стоматологів надавати державні стоматологічні послуги, не порушує статтю 4 через публічний характер справи. Оскільки робота була короткочасною та добре оплачуваною, ЄСПЛ заявив, що заборону на примусову працю не можна розумно тлумачити як таку, що застосовується.Para 29

Звичайні громадянські обов'язки Будь-яка обов’язкова робота, яка є «громадянським обов’язком», не вважатиметься порушенням статті 4(2). Громадянський обов’язок тлумачився ЄСПЛ по-різному та залежить від обставин та контексту кожної справи.

У справі Адамі проти МальтиAdami v Malta (2007) 44 E.H.R.R. 3 позивач стверджував, що вимога до нього участі в службі присяжних, оскільки його викликали тричі протягом періоду з 1971 по 1997 рік, є порушенням статті 4(2). ЄСПЛ вважав, що служба присяжних є звичайним громадянським обов'язком і тому не є примусовою працею або порушенням статті 4.

Торгівля людьми Визначення торгівлі людьми можна знайти в Конвенції Ради Європи про боротьбу з торгівлею людьми. Торгівля людьми прямо не згадується у статті 4. Однак, після справи Ранцев проти КіпруApplication 25965/04: Rantsev v Cyprus (2010) 1 WLUK 30 ЄСПЛ підтвердив, що торгівля людьми підпадає під дію статті 4.Para 282 У цій справі ЄСПЛ визначив характер та обсяг позитивного зобов'язання, покладеного на держави статтею 4 щодо торгівлі людьми.Paras 283–288

Сучасне рабство часто асоціюється з жертвами торгівлі людьми з-за кордону, яких можуть примушувати до таких обставин, як фізична праця або секс-праця. У справі SM проти ХорватіїApplication 60561/14: S.M. v Croatia Grand Chamber judgement of 25 June 2020 було встановлено, що примусова проституція в результаті торгівлі людьми підпадає під дію статті 4.Para 245 – "trafficking itself as well as exploitation of prostitution ... fell within the scope of art.4 of the Convention". У цій справі Велика палата вперше винесла рішення щодо торгівлі людьми та встановила, що Хорватія не виконала своїх зобов'язань за статтею 4, не провівши повного розслідування потенційної торгівлі людьми.Para 296 Це був перший випадок, коли внутрішня торгівля людьми розглядалася як така, що стосується статті 4, і тому є важливою для розширення її застосування. SM проігнорував будь-яку неоднозначність, що виникла після справи Ранцева, уточнивши, що торгівля людьми та примусова проституція підпадають під дію статті 4.

У справі SM проти Хорватії Велика Палата повторила три позитивні зобов'язання, які стаття 4 покладає на держави, що були викладені у справі Ранцева: «(1) обов'язок створити законодавчу та адміністративну базу для заборони торгівлі людьми та покарання за неї; (2) обов'язок за певних обставин вживати оперативних заходів для захисту жертв або потенційних жертв торгівлі людьми; та (3) процесуальний обов'язок розслідувати ситуації потенційної торгівлі людьми».Para 221

Порушення, виявлені Європейським судом з прав людини

Сіліадін проти Франції, заява № 73316/01 (розглянута у 2005 році; справа про та примусову чи обов'язкову працю) Ранцев проти Кіпру та Росії, заява № 25965/04 (розглянута у 2010 році; справа про торгівлю людьми) CN та V. проти Франції, заява № 67724/09 (розглянута у 2012 році) CN проти Сполученого Королівства, заява № 4239/08 (розглянута у 2012 році) Заява у справі «Хітос проти Греції» № 51637/12 (розглянута у 2015 році) LE проти Греції, заява № 71545/12 (розглянута у 2016 році) Чоудрі та інші проти Греції, заява № 21884/15 (розглянута у 2017 році) SM проти Хорватії, заява № 60561/14 (розглянута у 2018 році) TI та інші проти Греції, заява № 40311/10 (розглянута у 2019 році)

Література

Історія

(1772)

Тринадцята поправка до Конституції Сполучених Штатів

Примітки

Посилання

Посібник зі статті 4 – Заборона рабства і примусової праці Справи про рабство, підневільний стан та примусову працю згідно з Європейською конвенцією з прав людини Короткий зміст справи «Сіліадін проти Франції» Короткий зміст справи «Ранцев проти Кіпру та Росії» Короткий зміст справи LE проти Греції Рабство, підневільне становище та примусова праця. Інформаційний бюлетень ЄСПЛ, 2015 рік.