«Петрусь» — поема Тараса Шевченка, написана 1850 року в в Оренбурзі.
Написання Зберіглися чистові автографи поеми у «Малій книжці»ІЛ, ф. 1, № 71, с. 378—387 і у «Більшій книжці»ІЛ, ф. 1, № 67, с. 171—178. Автографи не датовані«Петрусь» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 214—219; 681—682.] litopys.org.ua Процитовано 6 жовтня 2025.
Поема датується за місцем втографа у «Малій книжці» серед творів 1850 року та часом перебування Шевченка 1850 року в Оренбурзі, орієнтовно: січень — 23 квітня 1850 року, місце написання — Оренбург.
Найраніший відомий текст — автограф у «Малій книжці», до якої твір переписано під № 4 до першого зшитка за 1850 рік в Оренбурзі з невідомого автографа на початку 1850 року, не пізніше 23 квітня — дня арешту поета. 1858 року, не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав поему із значними виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний. Назву «Петрусь» і підзаголовок «Поема» дописано пізніше олівцем.
З «Малої книжки» поему переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 1850-х років, що належав Л. Жемчужникову і тепер не відомийЗНТШ. — 1900. — Кн. 1. — С. 3, 14 — 16. У списку чимало відмін, серед них і явні недогляди, описки, як-от: 28 — «Засохне молодость твоя» (замість «моя»); 55 — «Та й зраділа» (замість «заридала»); 83 — «А Всемогущий хоч і знає» (замість «зна») тощо. Але є відміни, які збігаються з текстом «Більшої книжки» або близькі до нього:
З них рядки 169—170 відсутні у «Малій книжці», а у «Більшій книжці» мають варіант:
Рядок 195 відсутній у «Малій книжці», а у «Більшій книжці» має ідентичний текст. Це дає певні підстави віднести ці відміни списку, як твердив О. Кониський, до виправлень Шевченка.
Після повернення Шевченка із заслання до Петербурга поема поширювалася в рукописних списках. Зберігся уривок списку (рядки 186—235) рукою П. Куліша з «Малої книжки» з незначними відмінамиІЛ, ф. 1, № 87.
Крім списку П. Куліша, відомі списки у рукописному «Кобзарі» (1865), переписаному Д. ДемченкомІЛ, ф. 1, № 81, с. 134—139, в рукописному «Кобзарі» (1866)ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 211—213, у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» (1862)ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 673—679, у збірці Л. КарнауховоїІЛ, ф. 1, № 808—809, с. 261—273.
Публікація Вперше поему надруковано за «Більшою книжкою» із значними скороченнями (рядки 57 — 71, 106—107, 111—116, 131—134, 149—156, 181—186, 193—199, 204—205) під заголовком «З поеми „Петрусь“» у журналі «Основа» (1862, № 7, с. 1 — 5).
Вперше твір введено до збірки творів у виданнях: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867, с. 552—559) і «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867, т. 1, с. 187—191); в обох випадках подано за «Більшою книжкою».
Сюжет Твір має виразно соціальне спрямування. В центрі його — образ Петруся, кріпака-пастуха, якому дала притулок і освіту молода поміщиця-генеральша. Герой поеми виявляє властиве народові благородство душі, приймаючи на себе провину генеральші за її злочин — отруєння осоружного чоловіка. Самопожертва колишнього кріпака ставить його набагато вище від панів-благодійників. Причину трагедії персонажів поеми «Петрусь» поет вбачає в соціальній нерівності. Важливою в творі є тема долі жінки в кріпосницькому суспільстві, мотив нерівного шлюбу. Поема написана в психологічному плані. І. Франко та Ф. Колесса відзначали, що сюжет «Петруся» має фольклорну основу«Петрусь» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 90-111.] litopys.org.ua Процитовано 6 жовтня 2025.
Мистецтво Поему «Петрусь» ілюстрували І. Їжакевич, Ф. Глущук й інші.
Примітки
Посилання «Якби тобі довелося…» на порталі kobzar.ua