П'єтро Антоніо Магатті (), Варезе, 20 червня 1691 – Варезе, 22 травня 1767) — італійський живописець XVIII століття, один з головних інтерпретаторів ломбардського Бароко та важлива фігура у трансформації європейського живопису доби Сеттеченто.
Біографія Народився у Варезе в 1691 році. Навчався у Болоньї в майстерні Джован Джузеппе Даль Соле, де засвоїв уроки зрілого емілійського бароко. Повернувшись до Ломбардії, працював у Мілані, Варезе та в кантоні Тічино, відзначився створенням вівтарних образів і фресок на сакральні теми, а також витончених картин для приватних колекцій. Його замовниками були як релігійні ордени, так і представники знатних ломбардських родин, що закріпило його становище як шанованого та затребуваного художника.
Стиль Стиль Магатті поєднує болонську барокову традицію з м’яким і сентиментальним колоризмом, що передбачає рішення рококо й робить його оригінальним інтерпретатором ломбардської образотворчої культури XVIII століття. Його сакральні композиції вирізняються театральністю та емоційною наповненістю, тоді як профанні й міфологічні сюжети демонструють витончений і вишуканий смак.
Основні твори Каїн і Авель (олія на полотні, приватна колекція) Жертвоприношення Ісаака (приватна колекція) Цикли фресок у церквах та палацах Ломбардії й кантону Тічино, зокрема у Палаццо Меццабарба в Павії.
Музеї Пінакотека ді Брера (Мілан), La morte di San Giuseppe Музей Полді Пеццолі (Мілан)
Критичний аналіз Постать Магатті, одного з майстрів, що позначили переломний момент в італійському живописі XVIII століття, стала об’єктом критичної переоцінки під час першої монографічної виставки, присвяченої йому у Варезе. Видання, що супроводжувало експозицію, зібрало статті, які простежують його творчість від болонських початків до зрілості, висвітлюючи взаємини з релігійними та приватними замовниками. Сорок п’ять каталогізованих творів, відібраних за високою якістю чи нещодавно підтвердженим авторством, окреслили цілісний і переконливий корпус, що утвердив Магатті серед провідних діячів італійської культури його часу.
Порівняння та критичні паралелі Деякі дослідники відзначають спорідненість між творчістю П’єтро Антоніо Магатті та венеційського художника Джамбаттісти Піттоні, з яким його поєднують спільна хронологія та сакральні й історичні теми. Зокрема, відзначені композиційні подібності, що свідчать: Магатті міг орієнтуватися на моделі Піттоні, переосмислюючи їх крізь призму більш інтимної й сентиментальної ломбардської чуттєвості. Таке порівняння вписує Магатті у ширший контекст європейського живопису XVIII століття, у діалог із великою венеційською школою.
Ринок і оцінки У XXI столітті ринок творів Магатті зазнав значного зростання, особливо щодо робіт на сакральні й історичні сюжети.
Бібліографія Maria Teresa Fiorio, La pittura lombarda del Settecento, Мілан, Electa, 1993. Francesco Frangi, Pietro Antonio Magatti e la pittura del suo tempo, каталог виставки у Варезе, Skira, 2000. Giovanni Testori, Il Barocco in Lombardia, Мілан, Feltrinelli, 1965.
Див. також Бароко Ломбардський живопис Джамбаттіста Піттоні
Примітки
Посилання Запис у Генеральному каталозі культурної спадщини