Ната́лія Васи́лівна Семаню́к, до шлюбу Карп'юк (20 травня 1891, Снятин — 30 березня 1974, там само) — українська педагогиня, просвітянка та громадсько-культурна діячка, відома як дружина видатного українського адвоката, письменника Івана Семанюка (псевдонім Марко Черемшина) і визначна постать у культурному житті Покуття XX століття. Наталія Семанюк була ініціаторкою та організаторкою створення Літературно-меморіального музею імені Марка Черемшини в Снятині, який став важливим центром вшанування пам’яті письменника.
Вона також відіграла ключову роль у заснуванні музичної школи в рідному місті та активно підтримувала просвітницькі та культурні ініціативи, спрямовані на збереження української національної ідентичності та культурної спадщини. Наталія Семанюк залишила значний слід у розвитку місцевого громадського життя, а її діяльність відзначена як приклад самовідданої праці в ім’я освіти, культури і пам’яті українського слова.
Життєпис
Походження Народилася в Снятині 20 травня 1891 року. Була корінною мешканкою міста й походила з багатодітної інтелігентної родини Карп'юків, що проживали на теперішній вулиці Вірменській (зараз Воєводи Коснятина). Наталія була старшою з семи дітей. Одна з її сестер — художниця Марія Карп'юк. Батько Василь дав гідну освіту усім дітям, це було його пріоритетом. Для трьох дочок він зібрав нотну бібліотеку, а коли вмирав, заповів Наталії, незважаючи ні на що, завершити свою освіту.
Наталія спочатку навчалася 6 класів у Снятинській польській жіночій гімназії. Згодом переїхала до Станіславова, де вступила до приватної української гімназії Інституту Василіянок. Її вчителем української мови там був Антін Крушельницький, а музику викладав Денис Січинський. Коли батько Наталії почав хворіти, вона поїхала до Львова, де продовжувала навчання у Львівській педагогічній школі. Вона мріяла про кар'єру піаністки, однак була змушена повернутися додому до Снятина і працювати там. Після навчання працювала в селі Микулинці вчителькою української мови. В той час відвідувала музичне товариство "Боян", де й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. На репетиціях товариства «Боян» Наталія Карп'юк познайомилася з адвокатом та письменником Іваном Семанюком (Марком Черемшиною). Він відразу захопився нею, проте боявся, що її відштовхне різниця у віці в 17 років.
24 січня 1914 році пара одружилася. Замешкали у Снятині у віллі, яку чоловік згодом повністю викупив у старого адвоката Маркузсона. Подружнє життя було доволі складним, часто сварилися через ревнощі. Віллу Семанюків відвідували в різний час Ольга Кобилянська, Володимир Самійленко з дочкою, постійними гостями були друзі Василь Стефаник та Микола Фірманюк.
Діяльність Після навчання, Наталія працювала вчителькою в селі Микулинці (тепер частина міста Снятин).
У Микулинцях вона організувала дитячий хор а також відвідувала музичне товариство «Боян», де отримувала головні ролі у виставах.
Ключовою подією життя Наталії стала смерть її чоловіка Івана Семенюка. Ввечері 25 квітня 1927 року Наталія Семанюк привезла з Кобак свого мертвого чоловіка на санях. Для підтвердження факту смерті викликала на їх помешкання лікаря Дольницького. Невдовзі Іван Семанюк (Марко Черемшина) був похований на Снятинському міському цвинтарі. Похорон відбувся за участі велилюдної громади міста. У ньому взяв участь і друг Черемшнини, Василь Стефаник, котрий сказав дуже емоційну промову під час прощання з письменником та громадським діячем, з яким вони разом працювали у Снятині.
Овдовівши, Наталія переживала депресію. Із цього стану її витягнула Ольга Кобилянська в Коломиї, коли порадила їй зробити все для прослави та пам'яті імені чоловіка. Після настанов Ольги Кобилянської Наталія спершу відкрила пансіонат «Черемшина» у Ворохті. Там були купальня, солярій та відпочинкова зона. Проте ця справа не була легкою. За зовнішнім наведенням Наталію арештували за економічну діяльність (заборонену на той час).
У 1930-х роках Наталія Семанюк була активним членом жіночих товариств. Про це писала Олена Кисілявська в часописі "Жіноча доля".
У 1939—1941 — викладала в Снятинській середній школі № 1 (зараз Снятинський ліцей імені Василя Стефаника).
Наталя Семанюк дала поштовх до творчої праці багатьом відомим діячам України, серед яких Ярема Гоян, Олена Гніден, Михайло Веркалець, Надія Симуляк, Григорій Гришко та ін. Упродовж всього свого життя Наталія прихильно і співчутливо ставилася до жінок. Саме ця риса спонукала її до створення Снятині в 1944-1945 pp. художньо-промислової артілі, де працювало близько 600 жінок.
В 1949 році Наталія Семанюк відкрила у віллі, де колись мешкала з Марком Черемшиною, літературно-меморіальний музей пам'яті чоловіка. Тут вона працювала на правах директора до самої смерті в 1974 році.
З ініціативи Максима Рильського і літературознавця Олекси Засенка Наталія Семанюк розпочала працю над спогадами про свого чоловіка й успішно завершила її в 1958 р. Книга мала назву "Спогади про Марка Черемшину"
У 1962 році разом з Є.Є. Кравченко та Р.В. Лукавецькою Наталія Василівна видає книгу «Марко Черемшина: бібліографічний показчик». У 1974 році до сторіччя Марка Черемшини було видано доповнену версію цієї книги, яка вже називалась «Співець Гуцульщини: Спогади про Марка Черемшину»
Восени 1952 року в Снятині з ініціативи Наталії Семанюк відкривають філіал Коломийської музичної школи. Першою вчителькою там була Ольга Карпʼюк, братова Наталії Василівни. Спочатку було відкрито лише фортепіанний відділ, а згодом постала повноцінна музична школа. Є здогадки, що першим приміщенням музичної школи міг бути саме будинок музею. Офіційною датою відкриття сучасної Снятинської музичної школи є 1956 рік.
Наталія Семанюк померла 30 березня 1974 року, в рік сторіччя її чоловіка. Вона похована на Снятинському кладовищі неподалік від Марка Черемшини.
Нагороди
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1969).
Книги
"Спогади про Марка Черемшину" 1958 р. "Марко Черемшина: бібліографічний показчик" 1962 р. "Співець Гуцульщини: Спогади про Марка Черемшину" 1974 р.
Вшанування пам'яті Працівники музею ім. Марка Черемшини дбають про збереження пам'яті його засновниці та влаштовують різноманітні заходи, де висвітлюють історію подружжя Наталії та Івана Семанюків.
Примітки
Джерела
Стеф'юк І. Портрет українця. Культурологічні есеї та образки / І. Стеф'юк. — Київ: Український письменник, 2022. Семанюк Н. Спогади про Марка Черемшину / Наталія Семанюк. — Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1958.
Гуйванюк М. Марко Черемшина: Невідоме й призабуте / Микола Гуйванюк. — Снятин: Прут Принт, 2007. Кірєєва Р., Кірєєв П., Стеф'юк І. Марко Черемшина у спогадах, документах та матеріалах / Руслана Кірєєва, Петро Кірєєв, Іванна Стеф'юк — Чернівці: ДрукАрт, 2014. https://elita.org.ua/dva-vohni-podruzhzhia-semaniukiv-iak-pryklad-pravdyvykh-prosvitnykiv/ https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/11/blog-post_2.html https://who-is-who.ua/main/page/xxif/117/144