Саратов – Нижній Новгород – Череповець – газопровід у Росії.
Розвиток газовидобутку в Саратовській області почався у 1940-х роках з Єлшанського родовища, продукцію якого використали на місцеві потреби та для живлення газопроводу Саратов – Москва. У 1950-х відкрили нові родовища, зокрема, Стєпновське та Урицьке, що дозволило реалізувати значно масштабніший проект Саратов – Нижній Новгород – Череповець. В 1960-му стала до ладу ділянка до Нижнього Новгороду довжиною 606 кілометрів з діаметром труб 820 мм, а в 1961-му ввели в дію відтинок Нижній Новгород – Череповець завдовжки 582 кілометра з діаметром труб 720 мм.
Для підтримки поставок в 1962-му до вихідного пункту газопроводу у Сторожовці вивели трубопровід Коробки – Сторожовка, що подав ресурс із найбільшого газового родовища Волгоградської області.
Вже у другій половині 1960-х роках режим використання газопроводу Саратов – Нижній Новгород – Череповець кардинально змінився;
- в 1967-му в районі Петровська його трасу перетнула перша нитка системи Центральна Азія – Центр (за якою в 1972-му послідувала друга нитка), що дозволило реверсувати ділянку Саратов – Петровськ на транспортування блакитного палива до газового хабу в Сторожовці з передачею ресурсу на потреби підпримств Саратова, до Саратов – Москва, а потім, на тлі виснаження Коробківського родовища, і до реверсованого газопроводу Коробки – Сторожовка. Також у Сторожовці виникли сполучення із перемичками від Стєпновського, Пєсчано-Умьотського та Єлшанського підземних сховищ газу;
- в 1969-му північну ділянку Нижній Новгород – Череповець неподалік від останнього перетнув газопровід Вуктил – Торжок, що невдовзі став частиною потужної системи Сяйво Півночі. Це створило умови для живлення Череповця ресурсом походженням з Комі (а потім і з Західного Сибіру) та реверсування поставок у напрямку Нижнього Новгороду.
В подальшому трасу Саратов – Нижній Новгород – Череповець перетнули інші численні газопроводи, зокрема, в 1970-х роках система Нижня Тура – Нижній Новгород – Центр, а в 1980-х хаб у Петровську отримав доступ до ресурсу із Уренгой – Новопсков та Челябінськ – Петровськ.
У Нижньому Новгороді першим великим споживачем блакитного палива стала ТЕЦ Горьковського автозаводу і того ж десятиліття почалось спалювання газу на Новогорьковській ТЕЦ (спершу лише у літній період з надлишком поставок). В Дзержинську (дещо на захід від Нижнього Новгороду) на газ перевели виробництво аміаку та печі випалу вапна Чєрнорєчинського хімічного заводу (припинив діяльність в 1990-х). В кінцевій точці маршруту вже з 1959-го працював Череповецький металургійний комбінат, який наразі, окрім як на технологічні потреби, споживає певні обсяги природного газу для своїх ТЕЦ. Також в Череповці працює потужний завод добрив, що з 1979-го споживає природний газ для виробництва аміаку, та його ТЕЦ.
Примітки