Йобагіон (також замковий воїн; , )Bán 1989, p. 237. — у середньовічному Угорському королівстві землевласник, зобов'язаний нести військову службу на користь ішпана, тобто голови королівського комітату. Йобагіони «становили привілейований, елітний прошарок, який керував масою замкових людей»Engel 2001, p. 71. (Пал Енґел) від часу утворення королівства близько 1000 року.

Унаслідок розпаду системи замкових округів у XIII—XIV століттях багато йобагіонів перетворилися на залежних селян, що працювали на землях приватних землевласників; однак частина з них отримала повний або «умовний шляхетський» статус.

Походження

Походження йобагіонів, ймовірно, сягає часу Стефана I, першого коронованого короля Угорщини (1000 або 1001—1038), оскільки більшість королівських замків було зведено саме за його правління. Втім, поселення озброєних вільних людей навколо княжих фортець могло розпочатися ще за правління його батька, великого князя ГезиKontler 1999, p. 51.. Назва йобагіон (iobagio) вперше засвідчена між 1127 і 1131 роками; вона має угорське походження й пов'язана зі словом  — «кращий»Dolovai 2006, p. 354..

Йобагіони володіли земельними наділами, виділеними з королівських маєтків, що належали до певного королівського замкуLukačka 2011, p. 37.. В обмін на цю землю вони несли військову службу на користь ішпана замкуRady 2000, p. 20.Curta 2006, p. 401.. Їхні володіння часто були досить великими — близько 70 гектарів.

Розквіт

Хоча йобагіони мали вищий соціальний статус, ніж замкові люди, королівське законодавство не розглядало їх як повноправних вільних осібZsoldos 1994, p. 715.. Так, йобагіон, який залишав свого пана, «вважався втікачем так само, як утікач-селянин» (Пал Енґел). Водночас вони мали право звертатися зі скаргою безпосередньо до монарха на дії ішпана, якому служили. Крім того, йобагіони не могли бути позбавлені своїх земельних володінь — після смерті власника вони переходили у спадок дітямEngel 2001, pp. 71-72. Вони також були звільнені від податку «денаріїв вільних» (denarii liberorum або liberi denarii), який сплачували всі вільні піддані королюEngel 2001, pp. 70., 72..

Йобагіони, призначені ішпанами, обіймали головні посади в замкових округах. Зокрема, начальники сотень (основних адміністративних одиниць округу) та командири військових загонів замку завжди обиралися з їхнього середовищаEngel 2001, pp. 70-72.. Так само й каштелян у перші століття існування королівства завжди був йобагіоном. Йобагіони прагнули зберегти свій особливий статус, тому часто позивалися проти дворової прислуги або замкових людей, які намагалися захопити їхні землі чи привілеї. Утім, траплялися випадки, коли замкових людей підносили до вищого статусу йобагіонів.

Занепад

Відчуження частини «замкових земель» почалося ще за ранніх королів із династії Арпадів, однак спочатку це завжди супроводжувалося переселенням йобагіонів на нові територіїRady 2000, p. 31.. Король Андраш II (1205—1235) роздав своїм прибічникам великі ділянки замкових земель — подекуди навіть цілі комітати. Унаслідок цього значна кількість йобагіонів утратила прямий зв'язок із монархом і підпала під владу інших феодалів. Навіть становище тих, хто залишався на королівських землях, почало занепадати з 1370-х років під впливом нової концепції «королівського права»Engel 2001, p. 149.. Відповідно до неї, усі землі, які не належали шляхті чи церковним установам, уважалися власністю монарха, тож майнові права осіб, що не мали шляхетства, могли бути поставлені під сумнівEngel 2001, pp. 148-149..

Попри це, багато йобагіонів отримали від монархів шляхетство, щоб, за словами Мартіна Реді, «зняти пляму нешляхетності, пов'язану зі службою при замку»Rady 2000, p. 81.. Навіть йобагіони, які мешкали в округах, переданих приватним власникам, могли отримати колективні привілеї, хоча й без «повного шляхетського статусу». Наприклад, «шляхетні йобагіони Турополля» в Загребському комітаті здобули право обирати власних суддів — і зберігали це право аж до XIX століття.

Примітки

Джерела

Bán, Péter (1989). Entry várjobbágy in: Bán, Péter; Magyar történelmi fogalomtár, II. kötet: L–Zs [=Thesaurus of Terms of Hungarian History, Volume I: L–Zs]. Gondolat. . Curta, Florin (2006). Southeastern Europe in the Middle Ages, 500–1250. Cambridge University Press. . Dolovai, Dorottya (2006). Entry jobbágy in: Zaicz, Gábor; Etimológiai Szótár: Magyar szavak és toldalékok eredete («Etymological Dictionary: Origin of Hungarian Words and Affixes»); TINTA Könyvkiadó; Budapest; . Engel, Pál (2001). The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895–1526. I.B. Tauris Publishers. . Kontler, László (1999). Millennium in Central Europe: A History of Hungary. Atlantisz Publishing House. . Lukačka, Ján (2011). The beginning of the nobility in Slovakia. In: Teich, Mikuláš; Kováč, Dušan; Brown, Martin D. (2011); Slovakia in History; Cambridge University Press; . Rady, Martyn (2000). Nobility, Land and Service in Medieval Hungary. Palgrave (in association with School of Slavonic and East European Studies, University College London). . The Laws of the Medieval Kingdom of Hungary, 1000–1301 (Translated and Edited by János M. Bak, György Bónis, James Ross Sweeney with an essay on previous editions by Andor Czizmadia, Second revised edition, In collaboration with Leslie S. Domonkos) (1999). Charles Schlacks, Jr. Publishers. . . . . . (ISBN may be misprinted in the book as 88445-29-2). Zsoldos, Attila (1994). Entry várjobbágy in: Korai Magyar Történeti Lexikon (9–14. század) [=Encyclopedia of Early Hungarian History, 9th–14th centuries"]; Akadémiai Kiadó; Budapest; .