Проблема в теорії чисел, відома як «Велика теорема Ферма», неодноразово привертала увагу в художній літературі та масовій культурі. Її довів Ендрю Вайлз 1994 року.

Проза

Теорема відіграє ключову роль у детективному романі 1948 року «Вбивство математикою» . Reprinted in В оповіданні Артура Порджеса «Диявол і Саймон Флегг» йдеться про математика, який закладається з дияволом про те, що останній не зможе надати доведення Великої теореми Ферма протягом двадцяти чотирьох годин. Диявол не досягає успіху, і востаннє його бачать на початку співпраці з героєм. Оповідання вперше опубліковано 1954 року в «Журналі фентезі та наукової фантастики». У книзі Дугласа Гофстедтера 1979 року «Ґедель, Ешер, Бах» твердження «Я відкрив справді чудове доведення цієї теореми, проте ці поля занадто малі, щоб його вмістити» неодноразово перефразується та іронізується. У науково-фантастичному романі Роберта Форварда «» 1984/1985 років Велика теорема Ферма залишається недоведеною настільки далеко в майбутньому, що міжзоряні дослідники описують її одному із зацікавлених математикою тубільців іншої зоряної системи, який знаходить доведення. У книзі 2003 року в одному з епізодів Вайлз оголошує в Кембриджі своє доведення Великої теореми Ферма. У книзі Стіга Ларссона 2006 року головна героїня загіпнотизована цією теоремою. Лауреат премії Філдса Тімоті Гауерс розкритикував зображення теореми у фільмі як плутане та незрозуміле. У книзі Джаспера Форда 2007 року 9-річний хлопчик Tuesday Next, побачивши рівняння на дошці в математичному кабінеті шостого класу та подумавши, що це домашнє завдання, знаходить простий контрприклад. Роман Артура Кларка та Фредеріка Поля 2008 року «Остання теорема» розповідає про сходження до слави та світової популярності молодого математика зі Шрі-Ланки, який розробляє елегантне доведення теореми.

Телебачення

«», епізод серіалу «Зоряний шлях: Наступне покоління» (вперше вийшов у ефір 27 березня 1989 року), починається з того, що Пікар у своїй кімнаті намагається розгадати головоломку; він зазначає , що теорема залишалася недоведеною протягом 800 років. Капітан закінчує епізод фразою: «Як і теорема Ферма, це головоломка, яку ми можемо ніколи не розгадати». За п'ять років після виходу епізоду в ефір опубліковано доведення Вайлза. Теорему знову згадано в наступному серіалі «Зоряний шлях: Глибокий космос 9» в епізоді в червні 1995 року, де зазначає, що один з її попередніх ведучих, Тобін Дакс, мав «найоригінальніший підхід до доведення з часів Вайлза понад 300 років тому». Сума, неможливість якої доведено на основі теореми, з'являється в епізоді «Сімпсонів» 1995 року під назвою «». У тривимірному світі «Гомера3», якраз коли розмірність починає зменшуватися, видно рівняння . Жарт полягає в тому, що корінь дванадцятого степеня зі суми дійсно виходить 1922 через помилки округлення під час уведення в більшості портативних калькуляторів. Другий «контрприклад» з'явився в епізоді 1998 року «»: , що також виглядає істинним при обчисленні на кишеньковому калькуляторі. В епізоді «Доктора Хто» 2010 року «Одинадцята година» Доктор, щоб довести свою геніальність, передає доведення Великої теореми Ферма, набравши його всього за кілька секунд на ноутбуці, групі світових лідерів, які обговорюють останню загрозу людській расі.

Фільми

Рівняння Ферма з'являється у фільмі 2000 року «Засліплений бажаннями» за участю Елізабет Герлі та Брендана Фрейзера. Герлі грає диявола, який в одній зі своїх численних іпостасей постає як шкільна вчителька, що задає Велику теорему Ферма як домашнє завдання. В екранізації роману «Вбивства в Оксфорді» 2008 року Велика теорема Ферма стала «теоремою Борма».

Театр

У п'єсі Тома Стоппарда 1993 року Септимус Годж задає Томасіні Коверлі, яка, можливо, є математичним вундеркіндом, задачу доведення Великої теореми Ферма, намагаючись чимось зайняти її. Томасіна відповідає, що Ферма не мав доведення і стверджував протилежне, щоб мучити наступні покоління. Невдовзі після відкриття «Аркадії» в Лондоні Ендрю Вайлз оголосив про своє доведення Великої теореми Ферма, що стало збігом, який привів до появи новин про доведення з цитатою Стоппарда. «» — сценічний мюзикл 2000 року, поставлений Джоанною Сідні Лесснер та Джошуа Розенблюмом. Головний герой Деніел Кін зображує Ендрю Вайлза. Серед персонажів — Ферма, Піфагор, Евклід, Ньютон і Гаусс, математики, які співають та танцюють «наслідки».

Примітки