Пермська ТЕЦ-9 — теплова електростанція у Пермському краї Росії.
Запуск першої черги почався у 1957 році. Вона отримала п'ять парових котлів та п'ять парових турбін — дві типу ПТ-25-90/10 потужністю по 25 МВт (станційні номери 1 та 2), дві типу Р-25-90/10 потужністю по 25 МВт та одну типу Р-12-90/30 з показником 12 МВт (номери 3—5).
У 1960-х роках стала до ладу друга черга, що отримала три парові котли та три парові турбіни — одну типу ПТ-65-130/13 потужністю 65 МВт та дві типу Р-50-130/13 з показниками по 50 МВт (номери 6—8).
У 1974, 1979 та 1980 роках ввели в дію три парові котли продуктивністю по 480 тонн пари на годину, при цьому стали до ладу три парові турбіни третьої черги — в 1973 та 1978 роках дві типу Т-100/120-130-2 потужністю по 100 МВт (номери 9 та 11) та одна типу Р-50-130-1 потужністю (номер 10).
У 1969-му для покриття пікових потреб встановили водогрійний котел продуктивністю 100 Гкал/г, а в 1971 та 1972 роках додали ще два з показниками по 180 Гкал/г.
У 2014-му став до ладу парогазовий блок комбінованого циклу, в якому одна газова турбіна потужністю 165 МВт живила через котел-утилізатор продуктивністю 227 тонн пари на годину парові турбіни № 1 та № 2.
У 2022-му турбіну № 10 замінили на нову потужністю 65 МВт, при цьому на неї перевели пар з котла-утилізатора, а в 2024-му турбіну № 9 замінили на нову з показником у 125 МВт. Решта застарілих парових турбін була вже виведена з експлуатації. Враховуючи, що потужність турбіни № 11 рахувалась як 110 МВт, загальна потужність станції тепер становила 465 МВт.
Що стосується котельного господарства, то в 2022-му котел № 8 замінили на новий продуктивністю 540 тонн пари на годину. Також у роботі залишались котли № 10 та № 11, тоді як решту застарілих парових котлів уже вивели з експлуатації.
Базовим споживачем станції є Пермський нафтопереробний завод.
Первісно станція споживала вугілля, а згодом її перевели на природний газ, що надходить до регіону по системі Нижня Тура – Перм – Нижній Новгород – Центр.
Для видалення продуктів згоряння спорудили численні димарі — три заввишки по 120 метрів та одну висотою 90 метрів для котла-утилізатора.
Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ та 35 кВ.
Примітки