«Історія привидів» () — американський фільм жахів 1981 року режисера Джона Ірвіна, у головних ролях — Фред Астер, Мелвін Дуглас, Дуглас Фербенкс-молодший, Джон Хаусман, Крейг Вассон та Еліс Крайдж. Заснований на однойменному романі Пітера Штрауба 1979 року, фільм розповідає про групу літніх бізнесменів у Новій Англії, які збираються, щоб розповісти про свою причетність до смерті жінки десятиліття тому, коли один із них підозрює, що її привид переслідує його.

«Історія привидів» стала останнім фільмом для Астера та Фербенкса, останнім завершеним фільмом для Дугласа та першим фільмом за участю Майкла О'Ніла. Фільм знімали у Вудстоку, штат Вермонт; Саратога-Спрінгс, штат Нью-Йорк; та в Університеті Стетсона в Деленді, штат Флорида. «Історія привидів» вийшла в прокат у Сполучених Штатах 18 грудня 1981 року.

Сюжет Протягом холодної зими 1979 року в маленькому містечку Мілберн у Новій Англії четверо літніх друзів — бізнесмен Рікі Готорн, адвокат Сірс Джеймс, лікар Джон Джеффрі та мер Едвард Чарльз Вандерлі — створюють «Товариство Чаудера», неформальний чоловічий клуб, який щотижня збирається разом, щоб поділитися історіями жахів. Син Едварда, Девід, який живе в Нью-Йорку, падає з вікна своєї квартири і гине, побачивши, як дівчина, з якою він спав, раптово перетворюється на живий труп. Інший його син, Дон, повертається додому на прохання Едварда. Через деякий час після похорону Девіда Едвард бачить його, як той йде містом під час снігової бурі, і йде за ним до мосту, де той зникає. Кличучи свого мертвого сина, Едвард раптом бачить жіночий привид і падає на смерть. Двоє втікачів з психіатричної лікарні, Грегорі та Фенні Бейт, оселилися в старому будинку Еви Галлі, який зараз перебуває в руїнах.

Сумніваючись, що його батько покінчив життя самогубством, Дон підходить до трьох друзів, що залишилися, і розповідає їм історію про «привидів», щоб стати членом Товариства Чаудер. У спогаді Дон розповідає як він, професор коледжу у Флориді, почав роман з таємничою секретаркою на ім'я Альма, з якою незабаром заручився. Альма наполягала, що хоче взяти шлюб з Доном у його рідному місті Мілберн, але він не хотів цього. Дон незабаром почав підозрювати, що з Альмою було щось не так, особливо коли одного вечора доторкнувся до неї і зрозумів, що вона холодна, як труп. Зрештою Дон розірвав стосунки з розлюченою Альмою, яка зникла з його життя. Він впав у депресію, що коштувало йому репутації та роботи. Через місяць, коли Дон зателефонував Девіду, його охопив жах: брат заручився з Альмою. Дон відчайдушно намагався попередити його, але Девід знехтував застереженнями. Тоді, не гаючи часу, Дон показав трьом старшим старійшинам стару світлину, знайдену серед батькових речей: на ній була молода жінка, яка виглядала точнісінько як Альма. Зрозумівши жахливу правду, Джон благав друзів розкрити її, але вони категорично відмовилися.

Наступного дня Джону сниться кошмар про Альму, і він помирає від серцевого нападу. Сірс і Рікі нарешті пояснюють Дону, що навесні 1929 року четверо друзів закохалися в кокетливу молоду жінку на ім'я Єва Галлі. Едвард спочатку відвів її в ліжко, але сам був сексуально імпотентом. Біля її будинку троє інших друзів співали серенади Єві в надії побачити її, коли замість цього до вікна підійшов Едвард, створюючи враження, що він переспав з нею. Після того, як четверо вийшли і напилися, вони повернулися до будинку і всі, крім Сірса, танцювали з Євою. Коли було запропоновано піти, Сірс наполегливо вимагав, щоб йому дали потанцювати. Єва почала розповідати їм правду про свої стосунки з Едвардом, коли він стрибнув, щоб заткнути їй рота, через що вона розбила голову об кам'яну полицю каміна. Вважаючи Еву мертвою, вони завантажили її тіло в її машину і штовхнули її в сусідній ставок. Коли машина занурювалася, Єва ворушилася всередині, кричала і стукала по задньому вікну, поки машина тонула.

Повернувшись у сьогодення, Рікі та Дон вважають, що Альма й Єва — це одна й та сама жінка і що її привид повернувся, аби помститися. Дон пропонує їм піти до старого будинку Єви, щоб раз і назавжди протистояти її привиду. Там Дон провалюється крізь прогнилі сходи й ламає ногу. Сірс їде на своїй машині по допомогу, лишаючи Дона та Рікі. Рухаючись крізь хуртовину, Сірс натрапляє на привид Єви. Він виживає після того, як його автомобіль з'їжджає з дороги, але на нього нападає та вбиває Фенні Бейт, один зі спільників Єви. Рікі розуміє, що з Сірсом щось сталося, і йде за допомогою. Його підбирає Ґреґорі Бейт, який розповідає про плани Єви щодо них обох, але Рікі завдає йому ножового поранення й тікає. Рікі наказує владі витягти машину Єви з озера, щоб виявити її тіло всередині. Це чергується з кадрами, де Дон протистоїть прогнилому привиду Альми/Єви. Рікі та представники влади витягують автомобіль і відчиняють іржаві, пошкоджені корозією дверцята. Зотлілий труп Єви нешкідливо падає на землю. Тепер, коли правда про Єву розкрита, Дон уникнув її помсти, і до міста повертається спокій.

У ролях Фред Астер — Рікі Готорн Тім Чоут — молодий Готорн Мелвін Дуглас — Доктор Джон Джафрі Марк Чемберлін — молодий Джафрі Дуглас Фербенкс-молодший — Едвард Чарльз Вандерлі Курт Джонсон — молодий Вандерлі Джон Гаусман — Сірс Джеймс Кен Олін — молодий Джеймс Крейг Вассон — Дон і Девід Вандерлі Патріція Ніл — Стелла Готорн Аліса Кріге — Єва Галлі / Альма Моблі Жаклін Брукс — Міллі Джафрі Мігель Фернандес — Грегорі Бейт Ленс Голкомб — Фенні Бейт Бред Салліван — шериф Гардесті Майкл О'Ніл — Черчілл Гай Бойд — Омар Норріс Робін Кертіс — Ріа Дедгем Джеймс Грін — листоноша

Виробництво

Концепція У 1978 році компанія Universal Pictures за 225 000 доларів придбала права на роман Пітера Штрауба «Історія привидів». Англійський режисер Джон Ірвін отримав пропозицію зняти цей фільм від продюсера Берта Вайсборда на основі його роботи над британським телефільмом «Привид: Перевізник». Прочитавши роман Страуба і сценарій Лоуренса Д. Коена, Ірвін уявив собі, що сюжет буде про лицемірство і, головним чином, про «страх чоловіків перед жінками, а в деякій мірі — про ненависть». Ірвін, який був новачком у Голлівуді, тому найняв до своєї команди кількох британських кінематографістів та заявив, що кінематографія фільму мала бути «європейською» за зовнішнім виглядом і «виглядати як різдвяна листівка».

Зйомки Основні зйомки проходили в Саратога-Спрінгс, штат Нью-Йорк, та Вудстоку, штат Вермонт. Інтер'єри покинутого будинку у фільмі були створені всередині колишньої станції Юніон-Стейшн в Олбані, штат Нью-Йорк, тоді як зйомки сцен у Флориді проводилися в Деланді та Нью-Смірна-Біч, сцени, дія яких відбувається в Нью-Йорку, знімалися на природі (у Вотерсайд Плаза). Додаткові зйомки проходили в Universal Studios у Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. За словами Ірвіна, для зірки Фреда Астера процес зйомок був емоційно бурхливим. Він зізнався Ірвіну, що відчував, що помре або буде вбитий під час зйомок фільму, і в якийсь момент розглядав можливість відмови від участі.

Спеціальні ефекти макіяжу Спеціальні ефекти макіяжу для фільму були розроблені візажистом Діком Смітом. Сміт та команда художників створили кілька ляльок Єви/Альми в натуральну величину на різних стадіях розпаду. Сміт також створив «безликий» манекен із роззявленим ротом та без очей, який мав бути використаний як привид Єви, але зрештою він не був включений до остаточної версії фільму. Ідея «безокого привида» пізніше була використана у сцені галюцинацій у фільмі 1999 року «Будинок нічних примар», а Сміт закріпив за собою авторство дизайну.

Прокат

Збори Компанія Universal Pictures боролася за різдвяний реліз фільму через його зимові умови дії та спочатку планувала попередню дату виходу на 11 грудня 1981 року. Попередні тестові покази проводилися з 9 по 11 жовтня 1981 року в Денвері, штат Колорадо, та Бостоні, штат Массачусетс. Фільм вийшов у прокат у США 16 грудня 1981 року, а в широкий прокат — 18 грудня 1981 року. Обмежені покази фільму відбулися 16 грудня. У прокаті США він зібрав загальну суму 23 371 905 доларів та став третім за касовими зборами фільмом жахів 1981 року та 34-м за касовими зборами року.

Критика Після виходу фільм отримав неоднозначні та негативні відгуки критиків. Сайт Rotten Tomatoes дав йому 29 % «гнилих» оцінок на основі 31 рецензії. Роджер Еберт дав фільму схвальну рецензію, похваливши акторську гру та вважаючи його покращенням роману Страуба. Вінсент Кенбі у The New York Times висловив протилежну думку, також похваливши акторську гру, але вважаючи, що фільм надто спростив історію і теми Страуба. Він також розкритикував центральну загадку і розкриття як «нудні» і антикліматичні після сильного наростання напруги. Variety погодився з Кенбі, що режисерам не вдалося перенести роман Страуба на екран, зазначивши, що у фільмі були «поодинокі чудові моменти, розділені майстерними, але звичайними ескізами». Рекс Рід з газети New York Daily News також зазначав, що акторський склад фільму «змарнований», і розкритикував фільм як «жахливу» адаптацію роману.

Кіногід журналу Time Out визнав фільм «катастрофічним витягом переоціненого, але принаймні досить зв'язного роману Пітера Штрауба». TV Guide присвоїв фільму дві зірки з чотирьох, розкритикувавши сценарій Коена, але додавши: «Режисеру Джону Ірвіну справді вдалося передати певний настрій та атмосферу засніженої Нової Англії, а гра чотирьох досвідчених акторів головних ролей приємна».

У 1982 році фільм був номінований на премію «Сатурн» за найкращий фільм жахів.

Домашні медіа 25 березня 1998 року фільм «Історія привидів» був випущений на DVD компанією Image Entertainment. Universal видала DVD з альтернативною обкладинкою, яка вийшла 7 вересня 2004 року. 24 листопада 2015 року компанія Scream Factory у Сполучених Штатах вперше поширила фільм на Blu-ray. Цей реліз містив нові бонусні матеріали, зокрема аудіокоментарі режисера Джона Ірвіна, а також інтерв'ю з Пітером Штраубом, Еліс Крайдж, Лоуренсом Д. Коеном, Бертом Вайсбурдом та Біллом Тейлором.

Компанія Second Sight Films також випустила Blu-ray.

Примітки

Джерела

Посилання