Зиминський соляний промисел – гірничодобувний майданчик у Іркутській області Росії.
Розробку покладів кам’яної солі організували з метою забезпечення хлоридом натрію розташованого біч-о-біч електролізного виробництва, що почало роботу в 1979 році (є частиною комплексу з виробництва полівінілхлориду в Саянську).
Соляні пласти залягають на глибинах від 1150 до 1750 метрів та пов’язані із усольською свитою нижнього кембрію. Потужність промислових пластів (об’єднують кілька близьких геологічних пластів, розділених несольовими пропластками завтовшки до 5 метрів) становить від 14 до 50 метрів. Вилучення солі відбувається за допомогою свердловин, прокачування по яким води дозволяє отримати насичений розсіл. Свердловини першої черги досягали глибини у 1670 метрів, тоді як на другій черзі використали свердловини завглибшки до 1750 метрів.
Проектна потужність завершеної в 1983 році першої черги із семи свердловин становила 1,4 млн м3 розсолів на рік, або 434 тисячі тонн твердої солі, тоді як її найбільша фактична виробітка була досягнута в 1991 році з показником у 0,98 млн м3 розсолу та 297 тисяч тонн солі.
В середині 2000-х провели модернізацію копальні із додаванням 6 свердловин, що збільшило проектну потужність до 1,9 млн м3 розсолу на рік. Джерело від 2021 року вказує річну потужність промислу у 1,5 млн м3 розсолу та 495 тисяч тонн солі.
Примітки